1)сватання галі козачок закінчилося тим, що ("вітька+галя")2)прокоментуйте рядки з повісті-казки"місце для дракона": поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі міся, бо вони нетутешні3)як ти вважаєш: кінь шептало "прикинувся скореним, лишившись у душі аільнтм", чи скореним насправжки.​

образи:

1.іван палійчук – 19 дитина в сім’ї. часто проводив час в лісі, адже не відчував спокій поруч з людьми. згодом знайомиться з марічкою гутенюк – донькою ворожого роду. спочатку між ними зароджується дружба, а далі – кохання. через смерть батька іван пішов працювати на полонину, але повернувшись додому, він дізнається, що марічка загинула. 6 років про івана нічого не чути, на 7 рік він повертається додому і одружується з палагною. та весь час він згадує марічку. одного разу він побічив нявку в образі коханої, через що впав з гори і загинув.

2.марічка гутенюк – кохана івана. має великий талант: складає вірші, гарно співає. коли іван пішов в полонину, падає в черемош і гине, її тіло знаходять в іншому селі.

3.палагна – дружина івана. вона з багатої сім’ї, добра господиня. через байдужість чоловіка стає коханкою сусіда юри.

4.юра – сусід івана та палагни. мольфар, має надприродні здібності. стає коханцем палагни і намагається згубити івана.

у творі дуже багато міфічних символів:

1.символ води. з однієї сторони це джерело життя,   але з іншої – ріка смерті, яка забрала марічку.

2.земля – середній рівень буття. вона дуже схожа з характером головного героя, адже може бути як квітучою, животворною, так і сухою, мертвою.

3.міфологічні істоти : вони живуть поряд з людьми; іван знав, що на світі панує нечиста сила; в лісах повно лісовиків, часто блукає чугайстр, нявки розводять танки, в скелях ховається щезник; в ріках водяться русалки.  в кінці іван помирає саме через нявку, яка явилася в образі марічки. 

війна несе горе всім. кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? на собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і григір тютюнник. пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті "климко".

головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. а зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. і климко, і його друг зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, климко вирішив іти у слов'янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. подорож далека й безпечна, але климко готовий терпіти холод і голод заради зульфата, заради наталії миколаївни і її дитинчати. взає — характерна риса майже всіх героїв оповідання. на перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість іншій: хлопці вчительці, старий безногий швець разом з голодним климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого климка і навіть запрошує залишитися жити у неї. біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.

фінал оповідання — трагічний. климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а "з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль".

ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей.

схиляючи голову перед пам'яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.