Навести приклади засобів комічного в повісті івана нечуя-левицького "кайдашева сім я"

Зображуючи цю «війну», прозаїк раз по раз прибігає до гумору ситуацій, в яких невідповідність, контраст форми і змісту, дій і обставин, просто-таки разючі. комічні ефекти також забезпечуються в повісті іронією і сарказмом. часто наповнені іронією репліки кайдашихи, особливо адресовані невісткам : «лаврин! постав своїй дружині під ноги стільчик, бачиш, не дістане руками і до половини діжі». їдка іронія звучить буквально в наступній репліці кайдашихи : «лаврин! витри дружині піт з лоба, а то ще в діжу копне», а далі звернення до сина звучить вже саркастично: «лаврин, утри лише ніс своїй дружині. он, бачиш, дядьки з носа ». рябіють сторінки повести і пониженою лексикою, особливо в порівняннях: кайдашиха стала смішною, як безрога корова; зацвіла сеном, як вівця реп'яхами; ходить так легко, ніби в ступі горох товче; у химки ока, як у сови, а як ходить, то ніби решетом горох гострить. комічний ефект автор досягає, використовуючи мовну нісенітницю баби палажки : «сарандара, марандара, аспіда згас, василіска попер! амінь біжить, амінь кричить, аминя наздоганяє»! . зверніть увагу, герої повести майже ніколи не сміються, сміється читач, але в тому-то і суть, що коли відлунає сміх, на дні душі залишається печаль. «сміх із сльозами» є однією з рис української літератури - це відмічав і сам і. нечуй-левицкий. сумно сміявся і українець н. гоголь. про «кайдашевой сім'ї» можна сказати так само: це повість, в якій крізь сміх пробиваються сльози…

Марко́ Вовчо́к (ім'я при народженні — Марія Олександрівна Вілінська, за першим чоловіком — Маркович, за другим чоловіком — Лобач-Жученко; 10 (22) грудня 1833, маєток Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії, тепер Липецька область РФ — 28 липня (10 серпня) 1907, Нальчик, Росія) — псевдонім української та російської письменниці та перекладачки Марії Вілінської.[6][7] Вілінська була дружиною українського етнографа Опанаса Маркевича та російського офіцера Михайла Лобача-Жученка, матір'ю російського публіциста Богдана Марковича, троюрідною сестрою російського літературного критика Дмитра Писарєва, старшою сестрою російського письменника Дмитра Вілінського та тіткою українського дипломата Олександра Вілінського.

Твори Вовчка мали антикріпацьке спрямування та описували історичне минуле України. У 1860-их роках Вовчок здобула значної літературної слави в Україні після публікації у 1857 році україномовної збірки «Народні оповідання».

До цього часу немає одностайного консенсусу щодо авторства українських творів Марка Вовчка. Зокрема, прибічником теорії, що всі українські твори Вовчка були насправді написані її першим чоловіком, Опанасом Маркевичем, був Пантелеймон Куліш — редактор її magnum opus «Народні оповідання».[8][9]

Объяснение:КАК ТО ТАК)

Аналіз вірша «Господь багатий нас благословив» Олега Ольжича

Тема: роздуми про необхідність розвивати таланти, даровані Богом (роздуми про служіння своєму народові)

Головна думка: заклик правильно скористатися наділеними дарами: жити недаремно, ідучи за велінням свого серця (уславлення духовно-багатого українського народу)

Рід літератури: лірика

Вид лірики: громадянська (патріотична) лірика

Жанр: вірш (1933)

Художні засоби

Епітети: «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких грон», «променистих вин»

Персоніфікація: столах веселих

Метафора: «лине хмара …розверзається небо», «Господь … благословив дарами», «вогонь самопосвяти», «твойому серцю найхмельніший келих»

Архаїзми: «вотще», «літеплим», «самопосвята».

Повтори (що надають врочистості): «і вірити, і прагнуть», «і величне, і ясне-бо»

Кількість строф: три

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Віршований розмір: п’ятистопний ямб (двоскладова стопа з наголосом на другому складі U_)

Ось |ли  |не   | хма| ра |з лі |те   |плим| до |щем,

І      | ро |звер | за  |  є  |ться| вро|  чи   |сте| не    |бо.

Схема ненаголошених (U) й наголошених (__) складів, стоп (/)

U_ / U_ / U_ / U_/ U_

U_ / U_ / U_ / U_/ U_ / U

 

Римування: перехресне (АБАБ)  

Рими:  вотще – дощем, ясне-бо – небо, благословив – порив, одняти – самопосвяти, вин – один, веселих – келих