Що спільного між чіпкою варениченком і максимом гудзем?

Чіпка виріс «безбатченком», «байстрюком». рано він почав відчувати несправедливість. сільські діти насміхалися, не приймали до гурту. коли підріс, пішов у найми. сім'я жила у страшних злигоднях та нестатках.від природи чулий до людського горя, обдарований і діяльний, чіпка наділений розумом і великою внутрішньою енергією. якщо йому на життєвому шляху доводиться спотикатися і падати, то причиною цього стають не вроджені якості, а нестерпні соціальні умови. чіпка належить до тих сильних натур, які не зносять у покорі гніт, а повстають і борються проти будь-якої несправедливості.максим не був кріпаком, проте «бунтував» проти всього, що гні­тило. мав одчайдушну вдачу, нікому спокою не було в селі від нього. батьки ві максима в солдати.душа просила волі. солдатчина не тільки не виправила максима, а поступово вбила все добре, що було закладено в його душі дідом мироном. максим стає на хибний шлях. займається крадіжками, пияцтвом і гине безславною смертю. його енергія, волелюбна сила, розум не були спрямовані на за­хист громадських інтересів, соціальні умови не сприяли цьому. максим стає жертвою гнобительського ладу.

Сусідка моя — чарівниця —годувала надвечір родзинкамиу клітці золоту жар-птицюз очима-намистинками.  і як воно трапилось — хто його зна —та тільки дверцят не замкнула вона.рвонулась на волю чудесна жар-птиця,і враз освітиласьказково столиця.летіла все вище, так гарно, так вільно,як в найзолотішім, найкращім мультфільмі і дітямяснішали лиця: «як хороше житипід сонцем жар-птиці! »і тільки ота трьохсотлітня ґава,яка себе називала павою(старезна, без ока, та ще й кульгава),знайшла жар-птицю непристойно яскравою.  і вся вороняча оравазчинила люту стрекотняву: «вона яскра-яскра-яскррава! таку чужу нескромну птицютримать годитьсятільки в клітці! »  вже третій день — нема жар-птиці.і людям посмутніли лиця.о, не сумуйте. її нема,бо — розумієте? — зима.жар-птиця ж — птаха екзотична,південна, до снігів незвична.ну, от і простудилась трішки.лежить вона терпляче в ліжку,п’є молоко, клює родзинки,чита «барвінок» і «мурзилку».пішли на лад у неї справи.і скоро знов злетить вонана злість лихим, кульгавим ґавам, на новорічну радість нам!

Внаш час вже ніхто не вважає за чесноту скромність чи покірливість. багато хто із сучасних жінок має, як кажуть, «чоловічу вдачу»… але ж образ соломії захоплює насамперед тим, що її мужність була зумовлена високим ідеалом, її наполегливість на шляху до поставленої мети була духовною потребою, прагненням волі як необхідного елементу гідного й щасливого життя. не так часто зустрічаються постаті, у яких сила поєднується зі справжніми цінностями. мабуть, соломія приваблює й зачаровує читачів не лише силою своєї особистості, а й духовністю своїх переконань, моральною красою. мені дуже сподобався образ соломії, я вважаю, що він може слугувати прикладом і сучасному жіноцтву, прикладом поєднання краси внутрішньої та зовнішньої із незламною вдачею, із прагненням домогтися справедливості навіть такою дорогою ціною…