Ответьте на вопросы по произведению и. франко "захар беркут" (можна на и на украинском, как захотите): 1.что стояло при входе в деревню? 2.какой знак доверия получила мирослава от монголов? 3.какой план обороны передал максим односельчанам через мирославу?

1.відрублені голови на палках 2.кільце 3.впустити монголів у кітловинубоступити і виморити до останнього ,а ще поробити засіки   при водопаді,повиносити все добро та замкнути монголів з усіх боків

1. оттрубленые головы на палках 2. кольцо 3. не знаю

  українська народна пісенність – дорогоцінне надбання народу, нев'януча окраса його духовної культури.   українська народна пісня – знана й шанована в усьому світі. один з перших збирачів народної пісні м. максимович зазначав, що в українських піснях звучить душа українського народу і нерідко – його істинна історія. високу оцінку нашій пісенності дали сотні діячів культури різних народів. наприклад, лев толстой таку глибоку й містку оцінку нашій національній скарбниці: „ніякий інший народ не виявив себе в піснях так яскраво й гарно, як народ український". „щасливі ви, народилися серед народу з багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі і так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої чуття заповітні. хто має таку пісню, тому нічого жахатись за свою будучність. його час не за горами. вірите чи ні, що ні одного народу простих пісень я не люблю так, як вашого. під їх музику я душею спочиваю. стільки в них краси і грації, стільки дужого, молодого чуття й сили"

Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. жили вони з риболовлі. якось чоловік застудився і помер. жінка сама ловила рибу і годувала дітей. та незабаром і вона застудилася і злягла хвора. лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей:   - діточки, діточки, подайте мені води. бо не собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться.  - нема в хаті води, - одказують діти.  - візьміть глечик, - каже мати, - підіть до річки та й наберіть води. одізвався старший хлопець:   - я не маю чобіт, нехай іде сестра. мати до дочки:   - піди, доню, принеси мені води.  - я не маю хустки завинутися. нехай іде менший. просить мати меншого сина:   - піди, івасику, принеси мені водички.  - я не маю в що вдягнутися, - одказує той. так ніхто і не приніс хворій матері води.  пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. а найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить - мати вже стає зозулею, став гукать до брата і сестрички:   - наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. скоренько біжімо по воду для неї.  схватили діти хто що: глечик, кружечку, відро. всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій:   - мамочко, мамочко, пий воду.  а мати вже вся обросла пір'ям, стала зозулькою, одлітає од хати:   - ку-ку, ку- пі-зно, ді-ти, пі- ку-ку, ку-  і стала одлітати. а діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. і до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих.  а мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.