Лист до чіпки з роману панаса мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні"

Любий чіпко! сьогодні мати наказала мені піти до суду,тому що в нас проблеми з квартирою.мати не може сама розібратися,адже в неї слабке здоров'я-вона не може ходити та хворіє вже четвертий рік.колись давно вона переписала квартиру на мене з братом,та він пої ненька моя настільки захворіла,що лікарі говорять про те,що вона не доживе до нового і з'явився мій брат.він каже про те,що квартира буде його.я знаю,що він дав хабар судді,та в мене немає грошей,щоб дати більше.все йде на ліки моїй матусі.що мені робити? не дай   боже він відсудить в нас хату та ми с ненькою опинимося на вулиці що мені робити? я знаю,що в тебе була схожа історііпко,де справедливість у цьому світі? мене з'ідає ненависть до брата.що за родинні зв'язки такі? чого вони стоять? ні гроша.у наш час немає правди.та кбуло і завжди буде! адже так жити не можна! що мені зробити для того,щоб щось змінити? мені лише вісімнадцять років,а я вже розочарувався у житті.мені ні до кого піти по пораду і я сподіваюся лише на тебе. ,прошу тебе! буду чекати твоєї відповіді.

Головні герої:   федько, толя, стьопка, льонька, спірка, гаврик, іван (батько федька), іваниха.сюжет: федько був особливим хлопцем. він постійно робив шкоду. федько міг вибити з рогатки шибку, зруйнувати піщаний будинок, відбирати у когось повітряного змія, побитися з однолітками, тощо. «спокій був його ворогом». через це він мав репутацію розбишаки і халамидника. незважаючи на це федько був натурою щирою, чесною, благородною. «федько брехати не любить… й товаришів видавати.»- за це його поважали однолітки і дорослі. щовечора федькові батько давав прочуханки за бешкет, але за те, що той чесно зізнавався у скоєному дарував копійку. толя (син хазяїна, у якого винаймали житло батьки федька) тендітний і слабкодухий хлопчик, хотів бути сміливим, сильним, авторитетним, як федько. батьки федька забороняли йому з ним спілкуватися з толею, бо він «не рівня», «не кумпанія» мужиченяті. але федько щоразу «спокушав» толю своїми вчинками на нетипову для цього делікатного хлопчика поведінку. навесні, під час криголаму на річці, толик спровокував федька перейти по крижинах з одного берега на інший. федько побився об заклад з толіком на ножик з костяною ручкою, а сам у разі невдачі пообіцяв віддати толі чижика. незважаючи на смертельну загрозу, федько перебрався по крижинах з одного берега на інший, потім повернувся назад. побачивши, який безстрашний федько, як захоплюються його сміливістю люди, що стояли на березі, толя непомітно від усіх стибнув на крижину. але те, що з берега здавалось йому елементарним, іграшковим, насправді виявилось нездоланною перешкодою. крига щомиті могла знищити толю. він злякався, розплакався, почав благати . на йому прийшов федько. він ледь не загинув у крижаній воді рятуючи толю. дізнавшись про небезпечні забавки, батько толі сильно розгнівався. федько, івши толика, бере всю провину на себе. ввечері батько федька, незважаючи на сильний жар і кашель у хлопця, відшмагав його за скоєне. за три дні федько помирає. на похорон федька прийшли всі друзі, хлопці з сусідніх вулиць. а толя визирав з вікна  — йому було цікаво, як ховатимуть халамидника  — і грався з чижиком, якого забрав у матері федька, бо вважав, що він його виграв.

По степу на коні вітрику мчав найвідоміший розвідник пилип на прізвисько швайко, яке він отримав за те, що як швайка впивався в татар, вбивав і тікав. він був поранений та все одно зумів вбити головного бея в діброві і знову зникнути. далі йде розповідь про село воронівку і її жителів сироти грицика, його найкращого друга санько та його матері тітці мокрині, що була дужча за чоловіків, старого і поважного козака діда кібчика та його онука демко на прізвисько дурна сила. тутешній староста пан кобильський, почувши про можливий набіг татар, вирішив підготуватися і подався до воронівки за новими челядниками, збіжжям. та грицик з саньком крикнули, що татари вже тут і пап втік. так як пан цього б не пробачив діти пішли з села до василя і інших козаків, що також були з воронівки. дорогою вони бачать челядників пана кобильського тишкевича  та інших, що грабують козаків, себе за татар. втікаючи від них та вовка вони побачили як татари гналися за козаком, що сховався в очеретах та так його і не зловили. коли татари пішли вони познайомились з ним, то був швайка. він відвів їх до василя . коли ж козаки поїхали щоб зібрати інших для битви з татарами до острова приплив тишкевич, якого грицик, санько та вовк швайки барвінок взяли у полон. та коли прибули інші козаки, то тишкевич хитрощами втік, але швайка разом з дітьми почав погоню. тишкевич втік до татар, які почали шукати швайку. саме в цей час швайка взнає про дар саньки — ворожбу, і вирішує віддати його на навчання до ворожбита дідо кудьми. тим часом тишкевич обдурює дурну силу, що втік з полону, бере його у спільники і грабує козаків. біля воронівки зустрічаються демко, діди кібчик і кудьма, а потім і швайко з хлопцями. dovidka.biz.ua дурну силу швайко б’є різкою, після чого демко з дідом їдуть у плавні віддати здобич та на осуд козаків, кудьма забирає до себе санька, а швайка разом з грициком їдуть далі. демка козаки прощають і він з дідом залишається у плавнях, де з іншими строять першу зимову фортецю на острові від татар. санько вчиться у кудьми, але той дуже хворий. коли приїжджають козаки, швайка, грицик, то стає відомо, що козаки відбили напад татар і тепер козаки об’єднуються з усіх земель і йдуть у дніпрові плавні. пан кобильський підступно ув’язнює швайку, але приїжджають дід кудьма, санько та інші козаки, напускають мару, що вони переяславський староста. ворожбити визволяють швайку, а тишкевича змушують відшмагати пана кобильського, чим зробили його ворогом для пана. козаки групуються біля бобрового острова, а потім тисячею на 5 тисяч татар та отримують перемогу. але саїд-мурза збирає нову п’ятитисячну орду і проводе бій біля бобрового острова. більше половини татар гине і вони відступають, але і козаків залишилось менше 400 і то майже всі поранені. вирішують після підкріплення спуститися нижче дніпра до острова хортиця і зробити там нову січ, а швайка зі своїми джурами грициком і саньком їдуть в степ.