даю 35+ Якого твору стосується твердженняУ цьому творі висміяно панів, які хочуть поглумитися над мужиком, щоб показати свою зверхність ?А «Добре торгувалось»Б «Запорожці у короля»В «Щука»Г «Заморські гості»2. Про кого йдеться у цитаті: «Його співомовки робили велику, благородну справу підвищення народної самосвідомості, пробуджуючи в масах почуття людської гідності»?А Л. ГлібоваБ С. РуданськогоВ П. ГлазовогоГ Е. Андієвську3. У якому гумористичному творі автор підняв важливе питання мови, яке актуальне і в нашічаси?А «Похвала»Б «Запорожці у короля»В «Щука»Г «Заморські гості»4. Улесливість, винахідливість, жорстокість головного героя зображено у творіА «Похвала»Б «Запорожці у короля»В «Муха й Бджола»Г «Заморські гості»5. У якому творі мати вихваляє свого синочка?А «Похвала»Б «Муха й Бджола»В «Найважча роль»Г « Заморські гості»6. Сержант із гуморески «Заморські гості» вирішив, що туристи — виховані, культурні люди, тому щоА Вони були в дорогому одязіБ Вони розмовляли українською мовоюВ Вони дали йому подарунокГ Вони приїхали на дорогому авто7. Засудження хвалькуватості, бездушності, невміння на справі довести свої знання, обдарованість.А «Жаба й Віл»Б «Муха і Бджола»В «Добре торгувалось»Г «Заморські гості»Д «Запорожці у короля»Е «Похвала»Є «Найважча роль»8. У крамницях, кудиглянеш, Сріблом-злотом сяє…А «Запорожці у короля»Б «Добре торгувалось»В «Щука»Г «Муха і Бджола»Д «Жаба й Віл»Е «Похвала»Є «Заморські гості»Дайте відповідь на запитання9. Які риси характеру засуджує Л. Глібов у байці «Щука»?10.Чого вчить нас байка «Жаба й Віл»?-3бЗаранее

Відповідь:

1.Б

2.Б

3.Г.

4.А

5.В

6.А

7.Є

8.А

9.Глібов – майстер-байкар. (Давній жанр увійшов у творчість Глібова. Він пише про злободенні проблеми.) ІІ. “Щука” – викриття лицемірства, продажності суду.

10.Мораль: автор звертає увагу на застосовування тих реальних власних можливостей, які «милосердний бог дає».

Засудження на прикладі жаби негативних людських вад, а саме: жадібності, заздрості, пихатості, хвалькуватості.

Разлука для любви то же, что ветер для огня: маленькую любовь она тушит, а большую раздувает еще сильней...каждое слово уместно и бесконечно мило уже потому, что говорится оно самым дорогим на свете голосом.Судьбу нельзя два раза пытать... Не годится... Она узнает, подслушает... Судьба не любит, когда ее спрашиваютвливалась в мою душу весенняя грусть, сладкая и нежная, исполненная беспокойных ожиданий и смутных предчувствий, – поэтическая грусть, делающая в ваших глазах всех женщин хорошенькими и всегда приправленная неопределенными сожалениями о вёснах.Сегодня наш день, и никто у нас его не отнимет..

Це про неї, про Лесю Череванівну. Ще до народження дівчини приснився її матері незвичайний сон, який стара ворожка розтлумачила так: «Дочка в тебе буде на весь світ красою... Будуть із'їжджатись з усього світу пани й гетьмани, дивоватимуться красі твоєї доні, дароватимуть їй срібло-золото»..; Справдилося ворожчине слово. Виросла Леся пишною панною, і з дитинства їй було призначено стати нареченою самого гетьмана. Розквітало в дівочому серці кохання до нього, та дуже швидко Леся збагнула, що в гетьмана зовсім не вона на першому місці, а «військові речі». І хоча був гетьман Сомко лицар над лицарями, та що дівчині з того, «коли до неї козак не горнеться? » Зовсім інші почуття народилися в серці Петра Шрама. Щиро покохав він Лесю за її прекрасну вроду й лагідний дівочий характер. А що ж молода Череванівна після зустрічі з Петром? «Леся не спускала з його очей, а в тих очах сіяла й ласка, й жаль, і щось іще таке, що не вимовити ніякими словами». Жагуче почуття до Лесі спалахнуло в серці ще одного козака — відважного Кирила Тура. Навіть знаючи про те, що вона наречена самого гетьмана, він наважився викрасти її. Петро Шрам, визволяючи Лесю, б'ється з Кирилом Туром, іобидва сміливі козаки падають поранені, забувши про гетьмана, Череванівна кинулася до пораненого Петра: «...плаче, голосить, серденьком називає. Що їй тепер і той ясний жених, і те гетьманство?» А коли побачила вона, що Сомко не звертає на неї уваги, рятуючи її викрадача, дівоче серце навіки одвернулось од гетьмана. Виходивши Петра, Леся покохала його, але змушена була розстатися з ним. І хоч доводиться їй виливати своє горе слізьми, хоч страждає вона, та обов'язок понад усе: її наречений Сомко. Лесі не судилось стати дружиною Сомка. Був він страчений «беззаконним мечем». За свою душу лагідну, за добре серце вона була нагороджена долею — залишилася в парі з Петром. Найкращими рисами наділив П. Куліш свою героїню. Ідеальна зовнішність, гарна вдача — така Леся Череванівна. В її особі автор показав, яким душевним багатством, якою моральною чистотою наділені українські жінки, і цим викликав неабияку симпатію до них.