Характеристика хлопчика з євшану-зілля

Вдеревне, где жил мальчик, была только начальная школа и поэтому, чтобы продолжить учиться, ему пришлось уехать в райцентр. в одиннадцать лет у него началась самостоятельная жизнь. в райцентре, из-за того, что раньше он не отлучался из дома, возникла сильная тоска по дому и по семье. на мальчика возлагалась большая ответственность, он должен был хорошо учиться, стать грамотным. несмотря на то, что ему было плохо и горько жить среди чужих людей, он сильно любил свою семью и мать особенно. в это тяжёлое послевоенное время, в период разрухи и голода, его мама наперекор всем несчастьям, собрала и отправила сына учиться. он не хотел подводить мать и не убежал в деревню, претерпевая все трудности. от робости, молчаливости, излишней деревенской замкнутости, а главное - от дикой тоски по дому ни с кем из он не сошёлся. их к нему тоже не тянуло. но нужда заставила мальчика научиться играть в «чику». получив выигранные деньги, он покупал на базаре баночку молока. досыта всё равно не наедался, но из-за малокровия ему нужно было пить молоко, поэтому он и играл на деньги.  мальчик привлекает ясностью, цельностью, неустрашимостью души. приобщаясь к нелегкой судьбе мальчика, мы сопереживаем вместе с ним, размышляем о добре и зле, испытываем “чувства добрые”.  выбери что нибудь отсюда

1. письменники у своїй творчій роботі керувалися прагненням якнайправдивіше відображати суспільну дійсність, тобто ві­дображати такою її, якою вона була насправді в житті. 2. глибоке проникнення письменників у закономірності суспіль­ного життя їм у створенні типових образів, що ді­яли в житті. 3. письменники безстрашно викривали пороки буржуазно-помі­щицького суспільства, викликали в читача ненависть до цього суспільства, зміцнювали в нього волю до боротьби за його по­валення.отже, творчість письменників мала критичний характер, спря­мований на захист інтересів народних мас.   4. портретам персонажів письменники надали соціально-психо­логічного спрямування, тобто підкреслили ті риси, які харак­терні для того соціального прошарку, представниками якого вони виступали.   5. письменники для всебічного змалювання використали всі ба­гатства національної мови. 6. пейзажі й жанрові сцени письменників мають ідейно-компо­зиційне значення.

                                            амосов микола михайлович                                                                                    народився 6 грудня  1913  року в сім'ї селян. мама була повитухою, працювала в селі неподалік від міста  череповець. батько пішов на  війну  1914, а коли повернувся, то незабаром покинув сім'ю. з 12 до 18 років навчався в череповці у школі, потім  — там же  — в механічному  технікумі. з  1932  р. працював в  архангельську, начальником зміни робітників на  електростанції  при лісопильному заводі.  1934  — розпочав навчання в заочному індустріальному інституті.  1935  — поступив в  архангельський медичний інститут, який закінчив з відзнакою1939. паралельно з медициною продовжував навчання в заочному інституті. темою для диплому обрав проект великого  аероплана  з паровою  турбіною. 1940  — отримав  диплом  інженера  «із відзнакою». після закінчення інституту і до початку  німецько-радянської війни  працювавхірургом  лікарні в череповці. працював у комісії з  мобілізації, а через деякий час призначений головним хірургом у польовий пересувний  госпіталь. після того працював хірургом в  москві.[брянськ]. 1952  — переїхав до україни в  київ, де проживе 49 років. у березні  1953  захистив  докторську  дисертацію  з медицини на тему «резекції легень при  туберкульозі». з  1958  року починає співпрацювати з інститутом кібернетики в галузі фізіологічних досліджень серця.  1963  — амосов уперше у срср зробив  протез  мітрального клапана. з часом наукові дослідження м. амосова, за його власними словами, сформувались в такі напрямки: регулюючі системи організму  — від хімії крові, через ендокринну і нервову системи до кори мозку.механізми розуму і штучний інтелект.психологія і моделі особистості.соціологія і моделі суспільства.і проблеми людства. 1962  — обраний  членом-кореспондентом  академії медичних наук урср. в тому ж році отримав  ленінську премію, обраний депутатом  верховної ради срср. з 1969  —  академік  української академії наук.12 грудня  2002  року на 90-му році життя помер від  інфаркту  і похований на  байковому кладовищі  в києві (ділянка №  52а). 12 грудня 2003 року встановлений надгробний пам'ятник.  автори  —  скульптори  олександр дяченко, костянтин чудовськиймико́ла миха́йлович амо́сов   (*  6 грудня  1913 ,  ольхово , сучасна  вологодська область , затоплено рибінською гес  — †  12 грудня2002 ,  київ )  — український  лікар , учений в галузі медицини,  біокібернетики ; дійсний член  нану , директор  інституту серцево-судинної хірургії . у 2008 році він був визнаний другим після  ярослава мудрого   великим українцем за результатами опитування громадської думки  великі українці[1] .