Написати невеликий твір «Моє відкриття та моє бачення поезії Олени Теліги». До ть будь-ласка

Відповідь:

Пояснення:

Олена Теліга (Шовгенева у дівоцтві) — яскрава постать у розвитку України як у мистецькому, так і в історичному контексті. Це насамперед людина-патріот, бо свідомо обирає шлях боротьби за незалежність рідної землі. Перебуваючи за кордоном у 1939-1941 pp. у Кракові (Польща), вона очолювала літературно-мистецьке товариство "Зарево" і під керівництвом Олега Ольжича працювала у Проводі ОУН (Організації українських націоналістів), з цього моменту її діяльність і творчість стали невід'ємними складовими боротьби свідомих українців за державництво України.

Після Лесі Українки — Олена Теліга найвизначніша жіноча постать в українській літературі, її поетичні твори вражають своєю життєстверджуючою силою, палким оптимізмом, вона прагне активного, наповненого високими устремліннями життя. Поезії сповнені протесту проти буденності, проти збайдужілого ставлення до суспільних процесів. Поетичні погляди й світогляд Теліги формувалися завдяки дружній співпраці з "вісниківцями" (так називали тих, хто об'єднався довкола журналу "Вісник", що його редагував критик і публіцист Д. Донцов), серед них були Ольжич, Маланюк, Мосендз, Степанович, Лятуринська та інші. Загалом же творчість Олени Теліги відносять до так званої "Празької школи" (групування поетів-емігрантів міжвоєнного двадцятиліття). Особливості її поезії — вишуканість у тематиці, настроях, що поєднуються з народною світосприймання; відбиття української духовності, волі до життя, правди, краси; звернення до історичних тем і мотивів. Ліричний герой поетеси — неординарна особистість, яка має мету в житті й прагне її досягти, а це можливо тільки тоді, на думку поетеси, коли є почуття обов'язку й внутрішня самодисципліна.

Кожного дня Юрко думав про той випадок, йому було дуже соромно повертатися влітку до села. Він зрозумів, що брав від світу лише те, що задовольняло його примхи і не розумів поведінки дівчинки з чистою душею.

Наступного літа Юрко повернувся до села, як і раніше його радісно зустрічали хлопці, а йому було соромно дивитись їм в очі, але він тепер вислухав кожного і радів їхнім розповідям. Він стояв і подумки шукав навколо Тосю. І ось, нарешті, сором’язливо вона вийшла з хати з вудочкою, привітно усміхнулась Юркові і запропонувала усім разом підти до річки.

Юрко вже їхав з сім*єю.Він сумнівався,що дівчинка прийде до нього.і ось Юрко несподівано закричав,щоб батько зупинив машину,батьки були наполохані.
-Що сталося?-запитали вони.
   Але хлопчик вже не чув їх.Він був досить далеко від машини.Через заднє вікно автомобіля юнак побачив Тасю,яка на велосипеді намагалася наздогнати сім*ю хлопчика.Ось Тася і Юра зустрілися.Він наче був на неї ображений,але в душі розцвів і зовсім не злився на дівчинку.вони довго розмовляли.і домовилися на наступне літо зустрітися.
    Пройшов час.Друзі закінчили ще один рік навчання.Юра приїхав у село і зустрівся з Тасею.Вони були радісні і зачаровані.Ось так дружба заполонила їх серця.В подальшому вони разом виховували сім*ю дикої качки.Юра і Тася були щасливі!

Р.S.Вибачаюся за помилки,немаю часу писати.Мій твір був у тричі більший.