Що зробило чіпку варениченка "пропащою силою".чи сповідав у своєму житті чіпка заповіді божі?

Чіпка варениченко - герой твору панаса мирного хіба ревуть воли як ясла повні був недоброю людиною. тиким його зробив його характер, адже ріс він у таких самих умовах що й грицик. його другзовсім не мав спадщини і вибися в люди, а він через нечесність щодо його спадку перший раз загуляв. звичайно це все відіграло не останню роль та все ж   не було головною причиною. також не можна сказати , що він сповідав заповіді божі , адже насамперед віруюча людина ніколи бне вбла, також він не був би таки по відношенню до сімї.ще в дитинстві він виколов очі образу, а це аж ніяк не свідчить про віру в бога. постав кращу пліз 

5 мин назад такое же делал

Объяснение:

СЕЛО ПОГОНЯ

Було це в давні часи. Напали якось на українське село татари. Загинули в бою всі чоловіки. Жінки з дітьми та літні люди кинулися в степ. Погналися вороги за ними.

Не одну й не дві години тривала погоня. Заморилися люди, почали падати під ноги татарським коням. Нападники прив’язували нещасних до сідел, щоб гнати в неволю.

Раптом назустріч вершникам кинулась дівчина. Зірвала вона з чорної коси блакитну стрічку й кинула коням під ноги. Враз зробилася зі стрічки ріка.

У дівчину полетіли гострі стріли, вп’ялися вони в дівоче тіло. Впала дівчина на зеленому березі річки.

Заїхали вершники у воду. Огорнула їх швидка течія, а мулисте дно затягло під воду. Жоден з них не виїхав на протилежний берег, і жоден не повернувся назад.

Тут люди свою рятівницю й поховали. Не повернулися вони до свого села, яке спалили татари. Оселилися над річкою, а нове село назвали Погонею.  

Мандрівні сюжети“ — у теорії літературних запозичень — сюжети казок, байок, пісень, творів писемної літератури, які начебто переходять від народу до народу. Підставою для таких суджень є подібність основних мотивів у сюжетах з родинного, родового життя (бездітні сім’ї, битва героя з нечистими силами, зрада брата, коханої, коханого, шукання скарбів тощо), з історії взаємин вождів і маси, багатих і бідних, завойовників і завойованих і т.п. Типологічна подібність між ними, встановлена за до порівняльно-історичних зіставлень, пояснюється взаємовпливами культур і літератур в період активних міграційних процесів. Основоположником вчення про М.с. вважається німецький філолог Т.Бенфей.