5вопросов и ответов по захару беркуту. на укр.языке

Сколько лет было захару? приблизительно 90 

Улітературній спадщині т. шевченка чимало прекрасних поетичних творів. а творчість свою молодий поет починав із , використавши в них багатющий матеріал з усної народної творчості.  уже в перше видання «кобзаря» (1840) увійшла одна з найкращих його «тополя». вона побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. тут розповідається про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим. милий її пішов та, мабуть, і загинув. а серденько б'ється.

мати ж дівчини наполягала на одруженні її зі старим багатим нелюбим чоловіком. і дівчина звертається по до ворожки й дістає зілля, яке перетворює її на тополю. тополею стала. все це, звичайно, фантастичне. тут у і відбиті первісні вірування людей у можливість переселення душі людини в рослину. фантастичними у і є також розмова дівчини з тополею, чудотворне зілля. але, крім фантастичного, ми можемо побачити у і й реальне. молодий поет уже в ранній своїй творчості виявив високу художню майстерність. наприклад, тонке змалювання автором картин природи, що тісно пов'язане з життям героїні. з великою художньою силою вдалося шевченкові передати красу вірності, невмирущості справжнього кохання, світлі й благородні людські почуття. досить правдиво, реалістично змальовує автор твору образ матері, яка хоче видати доньку заміж за нелюба. у і яскраво звучить протест проти одруження зі старим та багатим. ми, люди xxi століття, звичайно, не віримо у такі фантастичні перетворення, але, читаючи великого шевченка, знову й знову переконуємося, як зумів поет тонко й точно передати красу людських почуттів, не можемо не милуватися чудовою природою, зображеною у творі, не відчути її звукові образи, які ми відчуваємо як живі, існуючі. ніби жива постає перед нами струнка висока тополя, яка шепоче зеленим листям і розповідає про сумну свою долю, викликаючи глибоке співчуття. недарма шевченка давно вже ввійшли в скарбницю народної поезії. і в цьому — найбільше визнання їх автора.

Захар беркут-найстаріший та наймудріший чоловік тухольської громади.він патріот рідної землі,рідного села тухля. в чому проявляеться його паріотизм: він робить свій вирір,жертвує своїм сином заради ріної землі.захар чинить за велінням обовязку,всіма силами тамуючи свій душевний біль. своїми словами"життя лиш доти має вартість доки чоловік може іншим"   він пікреслює свій сенс життя- іншим.громада-найголовніше у його житті. його основним покликанням є користь народу,тому ще з дитинства він навчився лікувати рани,аби у бою лікувати воїнів. не згоджуеться на брухню" додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові"