1. у рядку вірша в. сосюри «васильки» «i у тебе, мила, васильки з-під вій» використано а епітет б порівняння в метафору г антитезу 2. установіть відповідність між мотивом твору та його назвою. 1 сумний роздум про безталанну долю україни 2 замилування весною, вдячність їй за щедрість 3 прохання поета до музи залишатися з ним на чужині 4 захоплення вічною красою життя, молодістю й коханням а «давня весна» б «ой три шляхи і красу широкії» в «осінь» г «васильки» ґ «думи мої, думи мої» 3. установіть відповідність між персонажем п’єси і. карпенка-карого «сто тисяч» та рисою вдачі, яка найбільше йому притаманна. 1 калитка - 2 копач - 3 невідомий - 4 мотря - а «рішучість» б жадібність в сором’язливість ґ мрійливість г хитрість

1. В - метафора.
 

2.1) сумний роздум про безталанну долю України  - Б «Ой три шляхи  широкії...» , Ґ «Думи мої, думи мої...»Т.Шевченко

 

2)замилування весною, вдячність їй за щедрість  Л.Українка « Давня весна»

 

3) прохання поета до музи залишатися з ним на чужині  «Думи мої, думи мої...» Т.Шевченко

 

4) захоплення вічною красою життя, молодістю й коханням «Васильки»

 

3.

1 Калитка – Б жадібність

2 Копач - Ґ мрійливість

3 Невідомий – Г хитрість

4 Мотря – В сором’язливість

На мою думку,гроші у складних життєвих ситуаціях нічого не варти.Як приклад можна навести твір Осипа Турянського Поза межами болю .У ньому розповідється про полонених ,яких конвоювали сербські вояки .Семеро зважуються на втечу ,але тікати було нікуди .Велась напружена боротьба приречених на голодну смерть між інстинктом і духом. Ворогами полонених були голод , холод і безнадійність .Їм довелося скласти важкий іспит на право бодай померти людьми.В таких нелюдських ситуаціх навіть маючи гроші ,ти нічого не зможеш зробити.В цих обставинах людяність і надійність варти всього

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

У поезії змальовано поетичний образ матері — берегині роду, символ чистоти, щирості, любові.

Окрім того, автор порушує тему прощання з батьківською хатою, з дитинством.

Цей момент переживає кожен, і він завжди тривожний і болісний. Упродовж усьогожиття терпкий щем серця буде нагадуванням про рідну домівку, батьків:

 

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І,звичайно, усе життя супроводжують нас материнські очі, сповнені любові, турботи, ніжності:

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.
ОНО?