Объяснение:
Своєрідність літературного процесу цього періоду полягає в тому, що молоде покоління українських письменників, розквіт творчості яких припадає на цей період, під впливом соціально-культурної ситуації в Україні і нового досвіду європейських літератур дедалі більше усвідомлює обмеженість критичного реалізму, необхідність змін, відходу від традиційних проблем і форм їх зображення.
Визрівали протест проти натуралізму, вузького тянства, «грубого реалізму», бажання якось наблизитися до новітніх течій європейської літератури, зруйнувати стереотипи і нормативи реалістичного побутописання.
Це період народження нової реалістичної літератури, що живилася ідеалами наукового соціалізму і вела боротьбу проти тянства, що вироджувалося, проти декадентства і «чистого мистецтва».
У цей період в усіх європейських літературах розпочиналося становлення модернізму — художньої системи, принципово відмінної від художньої системи критичного реалізму і яка характеризується розмаїттям художніх методів та стилів. Перед письменниками стояло завдання осмислити кризу в соціальному середовищі та мистецтві і віднайти шляхи подальшого розвитку культури.
Потужним поштовхом для розвитку літератури стали революційні роки, які сколихнули суспільство. Український народ, а з ним і його література ввійшли в нову добу. То була справді велика історична доба. Народ, усвідомивши свою силу, став, за висловом Михайла Грушевського, «на порозі Нової України».
Вперше за довгі сторіччя українська книга вільно зустрілася зі своїм читачем. Розвиваються преса і журналістика. Упродовж чотирьох бурхливих років національно-державного відродження сформувались основи цілого ряду літературно-мистецьких шкіл і напрямків, серед яких і ті, що не вичерпали себе й сьогодні: революційні романтики (В. Еллан, В. Чумак), неокласики (А. Кримський, М. Рильський, П. Фили-пович, В. Отроковський), символісти (Я. Савченко, Д. Загул, В. Кобилянський, В. Ярошенко), футуристи (М. Семенко), кларнетисти (П. Тичина, Аркадій Казка, В. Свідзінський, О. Слісаренко).
Лесь Курбас заклав новий експериментальний «Молодий театр», що пізніше вилився в блискучу добу «Березіля». Тріумфального піднесення здобув національний дореволюційний реалістичний театр під керівництвом Миколи Садовського.
Засновано Українську академію наук. Закладаються Академія Мистецтв та Архітектурний інститут. Починає працювати ряд видавництв: «Сяйво», «Шлях», «Дзвін», «Друкар», «Ґрунт», «Криниця» та інші. Виходять літературно-критичні місячники та альманахи: «Літеатрально-науковий вісник», «Шлях», «Універсальнийжурнал», «Нашеминуле», «Літературно-критичнийальманах», «Книгар», «Музагет», «Наша думка», «Мистецтво», «Зшитки боротьби», «Гроно» та інші.
З дитячих років ми чули, як співали наші мами і бабусі «Пісню про рушник», «Ми підем, де трави похилі», «Білі каштани», «Стежина», «цвітуть осінні, тихі небеса» І тільки зараз ми дізналися сни належать одному автору - Андрій Малишко.
Пісенність - одна з головних прикмет усієї поезії Малишка Його поетичне мислення завжди було взаємозв'язане з елементами народно поетики Це і забезпечило активну співпрацю композиторів з з поетом му і широку популярність пісень на тексти А Малишка Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як Л Ревуцький , П Майборода а Штогаренко, П Козицький, М Вериківського, С Коз а до, Про Білан і дрлані і др.і.
Мабуть, Найвідомішим твором пісенної спадщини Малишка є пісня «Рідна мати моя» ( «Пісня про рушник») Вона була написана до кінофільмі «Літа молодії» і отримала велику популярність середовища наро ода, стала на ародно Перлиною Кожен рядок Цієї пісні випромінює доброту і любов , проникнути материнської теплом і синівською вдячністю В поезії створений Узагальнений образ матері, «ночей не доспала» що передаватися а своєму синові любов до Батьківщини, до природи, до всього прекрасного Мати перед далекою дорогою дає синові «рушник вишиваний», де імережіла своїй дитині долю, долю середовища тихого шелест а трав, «в щебет Ганні Діброва» Цей рушник оберігати сина в шляху і буде нагадувати йому про сонячному дитинстві, розлуку з рідним краєм і дорогою людиною Своєрідна форма поезії наближає її до пісні Р Ефрен надає сп івучости, ніжності, ліричності, народності Твір насичений епітет, яскравими метафорамтафорам.
У прекрасної пісні «Ранки солов'їні» йдеться про ніжне кохання, яке Ніколи не забувається, сниться ночами Згадуються і солов'їні ранку, і стежки, де ступали ноги милої, і Дніпровські хвилі, кіт Другим разо му милувалися Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів Побудований на паралелізм, він викликає чимало ассоціаційці.
Душу і серце ліричного героя пісні «Ми підем, де трави похилі» тривожать страти очі коханої, яку він порівнює з «золотою веселкою».
За вісім днів до смерті Андрій Малишко написав свою лебедину пісню, живе в народі під назвою «Стежина» У поезії - персоніфікований художній образ стежки - життєвого шляху людини, що наштовхує поета на роздуми про власну життєву дорогу.
У піснях своєрідність художнього почерку А Малишка позначений щедрим використанням фольклорних елементів Характерними для його віршів є синонімічні повтори, народні образи-символи, його в стежки і фігури завжди свіжі і неповторні пісні насичені метафорами, епітет, сравненіемям.
Пісні Андрія Малишка співають люди будь-якого віку, вони близькі всім, тому йшли від чистого і щирого серця.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Міні твір на тему роль народної пісні в житті народу
пісні здавнини,передавались з покоління,в покоління.з першого погляду це всього лиш пісня,але який велий вміст є вній! скільки там історії.і скільки вони живуть,таке враження що вони безсмерті,вічно існують.іменно піснями люди передавали нащадкам свої почуття,своє життя,їхні закони.є багато надзвичайно хороших пісень,в яких є автори,є звичайні складені народом.звичайно українська пісня є дуже важлива для нас,навіть завдяки пісням ми можемо дізнатись які в ниших нащадків були,обряди,традиції,закони,і яке загалом життя.з піснею і робота швидше йде,і веселіше,і приємніше працювати.на світі мабуть і немає людини якаб нелюбила пісню.