Мы в 1 классе, по чтению сделать схему слова, как она делается? эти кружочки чёрточки, две чёрточки. как объяснить ребёнку? !

Объяснение:

Мені здається що, оптимістам жити комфортніше ніж песимістам. Тому, що оптимісти завжди у чомусь поганому знаходять щось хороше і так їм легше живеться. А з песимістами інакше, якщо трапилося щось погане, вони цю ситуацію будуть роздувати як "з мухи слона", ось наприклад ситуація з короновірусом, оптимісти під час цієї хвороби знають/вірять що переможуть цей вірус, сподіваються на найкраще; роблять ліки тощо; А що, песимісти? Песимісти кожному говорять що, цей вірус не переможний, ми усі помремо від цієї хвороби, одним словом із короновірусу вони роблять такий страшний вірус, що іноді навіть оптимісти вірять у що його не перемогти. Так, що я думаю що оптимістам живеться легше.

Как то так)) Можешь и мне

Тяжким і безрадісним було сирітське дитинство великого українського поета Т. Г. Шевченка. Про це ми дізнаємось з багатьох його творів. Один із них — "Мені тринадцятий минало...". Хлопчик, залишившись сиротою, змушений був пасти чужі ягнята, щоб заробити собі на шматок хліба.

Навколишній світ зачаровує його своєю красою, здається добрим, приязним. Забуті всі прикрощі — і хлопчик звертається з молитвою до Бога, бо йому хочеться розділити з кимсь свою радість, поділитись думками, почуттями.

Але такий піднесений, радісний настрій тривав недовго — згадалося, що він сирота, немає у нього нічого, навіть рідної хати, він у цьому великому світі одинокий. І залишається тяжко плакати над своєю гіркою долею.

Але дитячі сльози і дитяче горе — недовговічні. Знайшлася добра душа, яка ла, приголубила його. Це дівчина, що "недалеко... плоскінь вибирала". Почувши дитячі сльози, вона "прийшла, привітала", розрадила. І знову для сироти світ засяяв, наповнився барвами, став веселим і привітним.