Іть чому полягає тема твору дивак григій тютюник

Тема: зображення ставлення людини до природи та різниці у її сприйнятті хлопчиком та дідусем. Ідея: оспівування краси природи та гідного ставлення до неї крізь призму розуміння маленького хлопчика Олеся. Жанр: автобіографічне оповідання. «Дивак» головні герої: Олесь (головний персонаж); Федько Тойкало, дід Прокоп, вчителька Матильда Петрівна, матір Наталка, школярі, селяни (другорядні персонажі). Проблематика «Дивак» єдності людини і природи; добро і зло; духовної краси особистості. Цитатна характеристика описів природи у творі «Дивак» — поведінка дятла («Зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на Олеся: чого тобі тутечки? Здригнувся, хльоснув крилом по корі і зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку»); — природа навколо школи («По той бік мосту, через вигін, червоніє крізь біле плетиво запорошених дерев цегляна школа. З бовдурів дим угору тополиними стовпами. Повітря пахне торф’яним духом і весняним випаром сирих вільхових дров. Ліворуч від мосту чорніють миї, виграючи на сонці блискучими хвильками,— там б’ють джерела»); — замерзла річка («Олесь ліг долілиць, притиснув скроню до льоду і почав розглядати дно. Воно тьмарилось мулистим пилком, пускало бульбашки, котрі прилипали до криги — білі, круглі, як воляче око. Течія розчісувала зелений кушир, пряли тоненькими ніжками якісь жучки, боком долаючи пружний струмінь»); — ліс увечері («У кущах, заплетених осокою, шарудів вітер, попискували миші; а в березі терлись одна об одну вільхи, сповнюючи луг тривожним стогоном

Відповідь:

«Музика – найкраще, що може бути в житті людини…Особисто мені музика надає впевненості в сіоїх силах та можливостях. Я обожнюю сидіти за фортепіано і просто грати, грати і грати… Я отримую задоволення від цього. Коли немає настрою, я завжди сідаю за інструмент – це мене надихає, я захоплююсь, і від цього піднімається настрій. Я дуже люблю музику. Не уявляю свого життя без неї!» (Кирилова П., група ТД-15н).

«Мені здається, що немає людини, яка б байдуже ставилася до музики, адже в ній є все, і в горі, і в радості вона завжди з нами. Я дуже щаслива, бо пов’язала своє життя із цим чудовим мистецтвом!.. Я дуже люблю співати. Пісня в моїй душі проходить, ніби блискавка!» (Павлова М., група ТДНд-25).

«В нашому житті людина обирає свій б самовираження, обираючи певну сферу діяльності, якій присвячує свій час, свої сили та, з рештою, все своє життя. Чому я став музикантом?..На мою думку, музика багато говорить про наше національне минуле, про історію нашого народу. Мабуть це й викликало в мене бажання проявити себе за до музики. Я обрав український народний інструмент – бандуру. Вважаю цей інструмент національною гордістю нашого народу, адже історія цього інструменту та людей, що на ньому грали (старці – кобзарі) викликає велику повагу та пошану. Надіюсь на те, що український народ почне цінувати своє мистецтво, як люди в інших країнах Європи». (Романчук Д., група ТНБ-45).

«Музика – стародавній вид мистецтва, здатний об’єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характером, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під хвилею дивовижних чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві нагаразди й турботи, залишається лише вдажа мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння життя… Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословіння могло до композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту і гармонію… Здається, розкривається церковна баня і з благиті небесної ллється на людей Божа Благодать, і злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить совїми промінями землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони… Багато видів мистецтва існує, кожен з них – джерело естетичної насолоди. Але музика – це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти і сподіватися на здійснення своїх сподівань». (Терлецька І., група ТД-15н).

«Люди, які ніколи не мали змоги співати, кажуть, що це сама легка професія, що це пуста трата часу. Це не так. Ти не тільки твориш, ти доносиш людям емоції, переживання, у своїх піснях даєш змогу замислитися над майбутнім. Насамперед це дуже тяжко. Музика насправді лікує, вона заживляє душевні болі, радує тебе…» (Романюк О., група ТД-14н).

«Музика – єдина річ, яка тримає мій здравий глузд, мов титан, тримаючи небо. Музика – повітря, без якого моє існування – неможливо! Ви знали, що музика має аромат? Ні, він зовсім не матеріальний… Деякі твори мають аромат туги, суму, деякі – любові, ніжності, піднесення. Знали ви, що музика має не простий аромат, а багатогранний? Він, аромат, складаєтьсяз багатьох запахів: аромату мелодій, звуків, гармоній, але властивою, невід’ємною частиною цього коктейлю, яка дарує музиці життя та свіжість – є аромат людини, яка створила музику! Музика – це я, а я – це музика. І нас не можна розділити, бо ми не зможемо існувати поодинці, бо музика – моє  серце і душа!» (Петрова О., група ТД-14н).

«Для мене музика – це душевні ліки, які допомагають забути про проблеми, що супроводжують кожну людину… Насичує музика тебе повністю – від голови до п’ят. Саме таке я відчуваю. В деякі моменти музика тебе окиляє, даючи нові сили, новий подих, який тебе воскрешає, лікує твої душевні рани. Музика може і розчулити, змінити твій душевний стан в гіршу сторону, краяти душу. Музика – дуже сильне явище, яке змінює людину, її почуття, погляди… Мені вона допомагає хоча б на мить забути, який жорстокий світ, і які бувають егоїстичні, самозакохані, лицемірні, корисливі люди… Люди різгі бувають, як і музика… Але хорошої музики набагато більше, ніж хороших, чуйних, душевних, добрих, вірних людей; їх дуже мало… Музика тебе ніколи не зрадить, не зробить боляче, як це люди роблять кожної хвилини… Я вважаю, що музика – неймовірне явище, яке допомагає людині в життя, отже усі люди до неї звертаються. Просто у всіх різні смаки і уподобання. Кожний бачить життя по-різному і по-різному його проживає… Різна музика в різні часи життя супроводжує людину… Тому вона і є невід’ємною частиною у моєму житті!» (Безименний А., група ТДНд-24).

Пояснення:

У нашому великому та неосяжному світі існує дуже багато цінностей, при чому усі вони різні для кожної людини. Одні понад усе в своєму житті цінують гроші, прагнуть до збагачення та матеріального достатку. Інших турбує моральні надбання і духовність. Хтось повністю віддає себе обраній справі, вчиться, читає різноманітну літературу, а хтось найбільш усього цінує свій час. К слову сказати, що час – це одна з найбільших цінностей у житті людини, і його марна трата приводить до неприємних наслідків.
Достатньо часто ми сумуємо, якщо загубимо якусь дрібну річ і впадаємо у розпач, коли втрачаємо якісь більші цінності, але майже ніколи не шкодуємо, коли марно гаємо свій час. А ось якщо замислитися, то втрата часу в деяких випадках рівноцінна смерті людини, яку ніхто не в змозі зупинити. І якщо ми так сильно вболіваємо за людиною, яка покинула цей світ, то чому ж ми не сумуємо за назавжди втраченим часом? Адже й видатний український просвітитель, філософ та педагог Г. Сковорода у своєму афоризмі каже нам саме про це: «З усіх утрат, утрата часу найтяжча».
Український письменник Я. Дмитренко в одному із своїх творів застерігає нас, повторюючи відомий афоризм Г. Сковороди: “Мандрівник вічний – невблаганний час – іде вперед, його не зупинити”. Нам добре відомо, що усе на цій землі коли-небудь перестає існувати, і навіть час – швидкоплинний і незлічений.
Багато українських видатних діячів, письменників та поетів своїм життям та творчістю доводять людству, що не треба витрачати свій час на непотрібні та пусті справи. Ось і видатний український письменник і поет В. М. Сосюра закликає читачів:
«Працювать! Працювать безумовно!
Кожній хвилі нема вороття!
Ні! Я зовсім іще не заповнив
Золотої анкети життя».
Цей призив закликає людей берегти кожну секунду свого життя, бо “велике щастя — жить”, але, на превеликий жаль, життя може перерватися у будь який момент, а нам треба так багато усього успіти і зробити все, що нам покладено у нашому житті. А слова І. Франка “Працювать, працювать, працювати! В праці сконать!” закликають нас зайняти активну життєву позицію і віддатися своїй діяльності так, щоб вона билася в кожній клітині нашого єства. І. Франко вмів дуже цінувати свій час і вірно розумів вислів Г. Сковороди «З усіх утрат, утрата часу найтяжча».
У сучасному суспільстві досить часто можна зустріти людей похилого віку, які, всупереч усе, молоді духом та душею і встигли зробити за своє життя так багато, що їм є що розповісти. Слухати ці розповіді дуже приємно. Такі люди завжди прагнуть нагадати нам, щоб ми берегли свій час, цінували кожну хвилинку свого життя та не витрачали його марно. Як каже іще одна життєва мудрість – “На годину спізнишся — за рік не доженеш”. І тому щасливою людиною буде той, хто зможе знайти сенс у своєму житті, але найщасливішою стане та людина, яка зуміє правильно використовувати час, який нам даний на втілення своїх мрій, на те, щоб після себе залишити слід на землі, який би ще довго нагадував нащадкам про наше існування.