Які сторінки м вовчка інстітутка мене вразили т твір на 1, 5 сторінки

Вісторії українського народу було чимало сторінок, згадувати які не можна без болю в серці, одна з них – кріпацтво, тому не дивно, що ця тема хвилювала багатьох українських письменників. не була чужою вона й для марка вовчка (справжнє ім’я – марія вілінська). цікавою в цьому плані є повість «інститутка», в якій широко та яскраво показно суперечності між кріпаками та поміщиками, чітко й колоритно розкрито образи поневолених селян і панів-гнобителів. авторка намагалася максимально показати абсурдність ситуації, коли людина обмежує права іншої людини, знущається з неї, і весь цей світ рабства марко вовчок показує через сприйняття його дівчиною-кріпачкою устиною. у творі протиставляються дві ворожі сторони: по один бік – безправ’я, злидні, муки; по другий – розкіш, безжурне дозвілля, дика сваволя. з одного боку – устина, назар, прокіп, бабуся; з іншого – стара пані, панночка, пан, пани-сусіди. письменниця пропонує читачеві самому порівняти образи та дійти висновку: кріпацтво – це ганьба людства.без зайвої сентиментальності марко вовчок передає правду кріпацького життя; об’єктивність, емоційність, лаконічність розповіді творові певної простоти й цілісності. саме завдяки цьому повість сприймається як незаперечний правдивий документ часу, а особлива цінність його полягає у викривальному характері «інститутки».найповніше, однак, письменниця змалювала образ інститутки, протиставляючи зовнішню вроду внутрішній звироднілості. це миле з обличчя, а насправді дегенеративне створіння, що бралося «французької освіти», стало прокляттям усіх кріпаків. її важко назвати людиною, бо вона знущається зі знедолених кріпаків, мало не вбила устину та внаслідок стає заручницею своєї ж сваволі, жорстокості, цинізму, дурості. у своїй повісті марко вовчок дає зрозуміти, що кріпосницька система є ганебною для цивілізованого суспільства. талант авторки допоміг розкрити характерні риси епохи та втілити їх у реальних образах та показати саму сутність соціальних протиріч.

Зовсім недавно я прочитала твір а.чайковського"за сестрою". переді мною стоїть завдання зрозуміти чи є павлусь звичайним хлопчиком чи справжнім героєм. павлусь це головний герой повісті.у назві відкриваєть вся суть сюжету історії адже у творі розповідається про те, як маленький хлопчик вирушає на пошуки сестри, яку взяли у полон. я вважаю, що павлусь справді був героєм адже не кожен у його віці відважився б вирушити у незнаний путь, щоб врятувати сестру. і незважаючи на всі випробування, що стали у нього на шляху він не здався і все ж врятував свою сестричку. звичайний хлопчик не зміг би подолати таку важку дорогу та ще й врятувати сестру із полону. тому я б поспорила з людиною, яка скаже, що головний герой це звичайна дитина.

1. не можна брати книгу брудними руками. коли сідаєте читати, погляньте на свої руки, чи чисті вони? подивіться на стіл - чистий він, сухий?
2. дехто перед тим, як перегорнути сторінку, обов'язково лизне палець. робити так не слід, бо від цього псуються сторінки, забруднюються аркуші. брати в руки книгу неприємно і небезпечно.
отож, потрібно думати не лише про здоров'я книги, але й про своє власне.
3. перегортати сторінки можна лише за верхній куточок. якщо перегортати за нижній, то швидко зітруться цифри, які позначають номери сторінок.
4. класти в книгу олівець чи ручку теж не треба. від цього псується обкладинка. краще користуватися закладкою.
5. носити книги бажано в папці.
6. дехто з вас читає книгу під час їди. оце вже зовсім неприпустимо. обов'язково залишити пляму, зіпсуєте книгу.