"образи руських князів "" образи руських князів у "слові про похід ігорів" " святослав всеволод ігор

Образ ігоря. ігор святославич, руський князь,- головний персонаж твору "слово про похід ігорів". він дуже любить свою батьківщину, готовий віддати за неї життя, бо для нього смерть краща за полон. він так і каже: "лучче ж бо потятим бути, аніж полоненим".  ігор - горда, відважна, мужня і чесна людина. всеволод і святослав називають ігоря «сміливим соколом», тобто підкреслюють його хоробрість. він не злякався затемнення сонця - страшного знаку, і вирушив у похід, що для людини того часу дуже сміливий вчинок - інша справа, що закінчився похід невдало. ігор також має неабияку харизму, бо зміг повернути назад тисячі воїнів, що відступали, щоб половцями брату всеволоду. ігор відноситься до своєї дружини, як к братам, і вважає, що доля у них єдина. він каже, що з ними хоче "голову свою положити або напитися шоломом з дону». з іншого боку, ігор буває необачним та запальним, схильним до поспішних вчинків, що призвело до поразки і полону.  але навіть попавши у неволю, ігор не зламався, обміркував, як зможе втекти і втік з полону. це означає, що ігор - розумна людина.  образ святослава.  київський князь святослав - видатний державний діяч, видатний полководець, якого "вихваляють німці і венеційці, греки і морава". незадовго до описаних у "слові" подій святослав розгромив орди половців своїми «сильними полками і харалужними мечами».  святослав - благородна людина і справжній патріот, що піклується про долю рідної землі. святослав страждає через те, що напади кочівників та князівські міжусобиці спустошують русь. святослав звертається до інших князів з закликом  помститися «за землю руськую, за рани ігореві, сміливого святославича». святослав розуміє: щоб зміцнити київську державу, зробити її незборимою, треба об'єднати руських князів і робить все, щоб досягти цієї мети.    образ всеволода всеволод святославич, брат ігоря, близький до ігоря за багатьма рисами характеру. йому притаманні мужність, відвага, військова честь та хоробрість. до свого брата цей суворий воїн ставиться з любов'ю: «і сказав йому (ігорю) буй-тур всеволод «один (ти у мене) брат, один світ, світлий ти ігорю! обидва ми з тобою святославовичи". всеволод - справжній воїн, хоробрий захисник руської землі, його прізвисько "буй-тур" говорить само за себе. всеволод виховав свою дружину у бойовому дусі і живе з нею одним життям, одним прагненням - захищати рідну землю від ворогів. але цей великий воїн в той же час прагне особистої слави. саме жага слави штовхає всеволода та ігоря у похід, не чекаючи інших князів, який закінчився поразкою.   

Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/klimko-harakteristika-geroya/

На шмоне вертухайчики всё лыбились, сюсюкали

А зэчки-вороваечки дружно улюлюкали

Шомонали трусики растратчицы-Алиски

А у бабы Шуры нашей растерзали сиськи

Давай, давай, а, ну, давай, меня шмонай ты, вертухай

Да загляни под юбочку, да посмотри на булочки

Понюхай попку носиком, прикинься киса пёсиком

Вот в этом вся и разница, кто хочет, а кто дразнится!

Что у бабы то искать в узелочке маленьком

Дать бы вертухайчику по загривку валенком

Ковырял иголочкой, дурачок, в губнушке

Что теперь он скажет дома толстозадой клушке?

Давай, давай, а, ну, давай, меня шмонай ты, вертухай

Да загляни под юбочку, да посмотри на булочки

Понюхай попку носиком, прикинься киса пёсиком

Вот в этом вся и разница, кто хочет, а кто дразнится!

Ручками всё шарит, гад, лапает за талию

Девку-малолеточку, карманницу Наталию

Смотрит, падла, на неё, как на сало немец

Посмотри, честной народ, вот он извращенец!

Давай, давай, а, ну, давай, меня шмонай ты, вертухай

Да загляни под юбочку, да посмотри на булочки

Понюхай попку носиком, прикинься киса пёсиком

Вот в этом вся и разница, кто хочет, а кто дразнится!

Давай, давай, а, ну, давай, меня шмонай ты, вертухай

Да загляни под юбочку, да посмотри на булочки

Понюхай попку носиком, прикинься киса пёсиком

Вот в этом вся и разница, кто хочет, а кто дразнится!