Написати розповідь (3-5 речень) як ти розумієш рядки з твору павла гнездослава я зірвав квітку і вона зівяла я зловив метелека і він помер у мене на долоніі тоді я зрозумів, що доторкнутися до краси можна тільки серцем

Спражню красу неможливо приручити. намагання зберигти щось прекрасне  лише для себе, призводить тільки до її загибелі. красу потрібно пропускати через серце, впустити її та зберегти у своїй пам"яті. впустивши красу до серця, даруйте її іншим, відкрийте серця близьких для прекрасного.

Тема:   взірець для творчої людини - природа, у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот.  ідея: захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності душевної гармонії, заклик шанувати природу, тому що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом.жанр: пейзажна лiрикахудожні засоби: епітети: визнаних взірців,творчого споко,дні вересневіпорівняння  – як від озер, порослих осокою.інверсія  – дні вересневіриторичні запитаття -  хто ж твоїй науці   на певний шлях ступити з манівців? римування:   перехресневіршований розмір: ямбзбірка"рання осінь"рік написання1927

Уповісті «тіні забутих предків» м. коцюбинський подає картини життя людей, які віднайшли свій шлях і живуть у гармонії з природою. письменник точно відтворив характер світовідчуття гуцульського етносу, його філософію, центральним місцем якої була природа. це незвичайна єдність людини і природи особливо поетично змальована через сприймання малого іванка. про щезників, нявок, русалок не те щоб говорили повсякчас, але жили цим, вірили, і цією вірою зростала душа малого палійчука. довкілля було для нього продовженням казки, яку чув з народження. він був таким, як багато хлопчаків його віку, але разом з тим особливим - людина з багатою уявою має цікавіше внутрішнє і зовнішнє життя. наділений тонкою чутливою душею, іван сам навчився грати на флоярі, ніби це дано було йому від бога. так само він навчився вірно і ніжно кохати. м. коцюбинський зрозумів, що казка не йде від людини разом із дитинством. по-новому оживає вона в повір’ях і обрядах, у побожному ставленні до сил природи, в поетизації праці. досить пригадати, як незвичайно поводяться пастухи в перший день на полонині: ватаг обходить стоїще з вогнем, разом із чоловіками видобуває саме живий вогонь. справжнім чаклуванням можна назвати процес виготовлення сиру, який «родиться» в зеленій купелі сироватки. раз по раз натрапляємо у творі на незвичайні описи, художні штрихи чи деталі. твір «тіні забутих предків» не даремно називають справжнім скарбом української літератури, він такий багатогранний, що пізнавати його можна без кінця. читача вражає багатство тем і широта поглядів на те, що ми називаємо вічними цінностями. все навкруги жило і прославляло життя, кожна зміна пори року нагадувала про швидкоплинність життя, і від того життя було ще цінніше. може, тому в уяві гуцулів уся природа навкруги була живою, населеною живими істотами, що існували за своїми правилами.