1.від своєї ( вчичеш. 2. той хто говорить правду (9 букв) 3. злагода , спокій в душі (8 букв) 4. норми поведінки (6 букв) 5. почуття міри (4 букв) нужно отгадать

1. від своєй   (тільки на 4 літери,"долі" "тіні" )не втечеш. 4. норми поведінки (мораль) 5.почуття міри (такт)

літературна діяльність квітки-основ'яненка припадає на двадцяті — початок сорокових років xix століття — на період загострення суперечностей, викликаних кризою кріпосництва в росії.  г. квітка-основ'яненко своїми повістями дав перші зразки художньої прози в українській літературі, орієнтуючись на тогочасну російську літературу, зокрема на художню прозу пушкіна і гоголя. повісті й оповідання квітки-основ'яненка, писані українською мовою, вийшли окремою збіркою в москві під заголовком «малороссийские повести, рассказьіваемне грицьком основ'яненком».  українські прозові твори г. квітки діляться на дві групи: сатирично-гумористичні і сентиментально-реалістичні.  повість «маруся» належить до сентиментально-реалістичних творів. у ньому квітка-основ'яненко майстерно змальовує колоритні картини побуту українського народу, опоетизовує найкращі риси його національного характеру. показуючи високу моральність простої людини, автор наділяє її такими рисами, які оспівані в народно-пісенній творчості.  у найвидатнішій повісті г. квітки-основ'яненка «маруся» зображено ідеальне і разом з тим нещасливе кохання василя і марусі. молоді люди показані в повісті втіленням досконалості, як її розумів автор. елементи ідеалізації відчуваються навіть у змалюванні самої зовнішності марусі. і справді, маруся — надзвичайна красуня: «висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цві»  портрет змальований поетично, але в ньому немає індивідуальних рис, це — образ у дусі загальних фольклорних висловів про дівочу красу.  довершується портрет марусі докладним описом її вбрання, що має цілком етнографічний характер. біла сорочка, пишні рукава, вишиті червоними нитками, черчата плахта, шовкова запаска, каламийковий пояс, мережана хустка коло пояса.  ідеальні, як їх розумів автор, і риси характеру марусі. сам автор рекомендує її так: «о, там вже на все село була і красива, і розумна, і багата, і звичайна, та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна».  подібними рисами наділений і василь: «хлопець гарний, русавий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум'яний, моторний, »  за доброту, працьовитість і чесність родина дрота шанобливо поставилась до василя. та перешкодою до одруження була лиха царська солдатчина і майнова нерівність. таке трактування є виявом реалістичного зображення дійсності.  василь благає наума змилуватись над сиротою і віддати за нього свою дочку. але старий дрот невблаганний. і василь кориться долі. щоб заробити на найомщика, він змушений іти в найми до купця, де навчився грамоти.  щоб відтворити тяжке духовне хвилювання героя, письменник звертається до розмовних інтонацій: «а як побачив свою марусю, яка, замість, щоб на посаді сидіть, лежить на лаві під церковним сукном, хоч і убрана і заквітчана, та не до вінця з ним, а у яму від нього іти! як се побачив, закричав жалібно, застогнав, поблід як смерть, та тут же і впав, мов »  в образі василя втілено глибокі переживання, пов'язані з втратою надії на щастя.  у позитивному плані квітка змалював образ наума дрота, наділивши його ідеальними рисами українського селянина.  письменник ідеалізує становище селянства в умовах феодально-кріпосницької дійсності. відомо, що жоден кріпак не міг чесною працею забезпечити собі таке щасливе і заможне життя, як у наума дрота. обмеженість і консерватизм автора «марусі» виявляється в ідеалізації кріпосництва, в умовах якого чесні, працьовиті селяни, подібні науму дроту, ніби можуть забезпечити собі добробут.  як бачимо, важливим у повісті є те, що квітка-основ'яненко показав, яким душевним багатством, якою моральною чистотою наділені представники народних мас, і цим викликав симпатії до них. для того часу, коли виступав письменник, це мало певне прогресивне значення.  позитивним є, безперечно, й те, що квітка-основ'яненко вважав релігійність однією з основ усяких чеснот і високої моральності людини.

Любовь! Это чувство дано человеку в награду. Не каждый в силе понять и принять его. Иногда любовь ходит рядом с чело­веком, но не все могут увидеть или разглядеть ее. На­пример было утверждение,что : «Человек не может любить два раза в жиз­ни, возможна только одна любовь, глубокая и безбрежная, как море..»

Я считаю, что любовь, сильная и настоящая, дается человеку лишь однажды, потерять ее очень легко, а вот найти — сложнее.

Не быть любимым — это не значит не любить. Бунин, на­пример, считал: «Всякая любовь — великое счастье, даже если она не разделена». Любить — это уже счастье и радость. Оно дает надежду и стимул в жизни человеку обрести что — то новое для себя и даже найти выход из сложной ситуации. Любовь — это прекрасно. Если она не разделена, то не стоит отчаиваться, ведь это всего лишь неудача, а любимый человек еще сможет понять, как много он теряет, а может и нет. Зна­чит, ошибки нужно искать не в нем, а в себе, в своих чувствах, которые, возможно, уже погасли.

Я считаю, что самое страшное для человека, для его внут­реннего состояния и состояния души — не любить. Любовь де­лает человека счастливым, а если он не любит, значит,он не­счастлив.

Я считаю, что без любви невозможно прожить в жизни. Она становится блеклой, бесцветной, скучной. Немыслимо предста­вить людей, безразличных

«Не любит тот, кто не любит всегда», — сказал Аристотель, и он действительно был прав. Не полюбив ни разу в жизни, че­ловек так и не сможет понять, что он пропустил в своей жизни самое интересное.

Я считаю, что если человек не любит, значит, он не живет.

Мне хотелось бы верить, что каждый человек найдет в жиз­ни свою половину, любимого человека, того, кому будет прият­но говорить теплые слова.

Объяснение:

надеюсь я