Над чим змусила замислитися повість за сестрою

Треба посправжньому любити своїх рідних і свою рідну землю, доводити це на вчинках, а не на словах тільки: )

  речення розповідне, неокличне, стверджувальне, складне, сполучникове, складносурядне, складається з трьох частин. перша частина з’єднується з другою за протиставного сполучника а, друга з третьою – за єднального сполучника і. між першою і другою частино ставимо кому, а між другою і третьою – крапку з комою. 1). річка широка та глибока… – двоскладне, повне, непоширене, ускладнене однорідними присудками. річка – підмет простий, виражений іменником – загальна назва, назва неістоти; іменник жіночого роду, і відміни, твердої групи, у називному відмінку однини. широка – складений іменний присудок, виражений прикметником якісним, допоміжну зв’язку пропущено, повна форма, жіночого роду у називному відмінку однини. глибока – складений іменний присудок, виражений прикметником якісним, допоміжну зв’язку пропущено, повна форма, жіночого роду у називному відмінку однини.   2)   а вода синя та чиста… – двоскладне, повне, поширене, ускладнене однорідними присудками. вода – підмет простий, виражений іменником – загальна назва, назва неістоти; іменник жіночого роду, і відміни, твердої групи, у називному відмінку однини. синя – складений іменний присудок  виражений прикметником якісним, допоміжну зв’язку пропущено, повна форма, жіночого роду у називному відмінку однини. чиста – складений іменний присудок, виражений прикметником якісним, допоміжну зв’язку пропущено, повна форма, жіночого роду, у називному відмінку однини   3)   . …і котиться вона, виблискуючи та шумуючи – двоскладне, повне, поширене, ускладнене однорідними обставинами. вона – підмет простий, виражений особовим займенником, жіночого роду у називному відмінку однини. котиться – простий дієслівний присудок, виражений дієсловом недоконаного виду, неперехідним, дійсного способу, теперішнього часу, 3 особи однини, іі дієвідміни. виблискуючи – обставина способу дії, виражена дієприслівником. шумуючи – обставина способу дії, виражена дієприслівником.

в автобіографічному творі м. стельмаха «гуси-лебеді летять» ми маємо чудову можливість зустрітися з письменником, коли він був ще маленьким, простежити, як формувався його світогляд, про­аналізувати витоки його письменницького хисту.

з раннього дитинства сувора дійсність повоєнних років пере­пліталася в михайлика з казковим сприйняттям навколишнього світу. зростаючи в подільському селі серед мальовничої природи й чесних, працьовитих людей, він учився людяності, щирості, любові до рідного краю. його вчителями були власні батьки, дідусь і бабу­ся, веселі мар’яна та люба та інші.

від батька михайлик перейняв любов до роботи в полі, повагу до землі, що дарує врожай, від матері — доброту й закоханість у неперевершену красу української природи. дідусь навчив його не лише бути майстром на всі руки, цінувати дотепний гумор, але й опоетизовувати природні явища, бачити незвичайне, прекрасне в простому.

михайлик рано навчився читати, і книги стали його вірними друзями та мудрими порадниками. більш за все він прагнув учи­тися й докладав усіх зусиль для здійснення своєї мети. ні брак підручників і зошитів, ні відсутність взуття не могли його зупини­ти. хлопчик власноруч робив чорнило й босоніж бігав по морозу до школи, а коли випав сніг, його через усе село носив батько, загорну­вши в кирею.

поруч із життєрадісністю, ліричністю, безпосередністю в ми­хайлика формуються й такі риси, як глибока пошана до батьків, чесність, працьовитість, співчуття, щире вболівання за вбогих одно­сельчан.

кожний день михайлика сповнений чарівності, різних пригод і таємниць. і в усьому виявляється його гідність і щира вдача: за розвагами хлопчик не забуває про свої обов’язки, з радістю ­гає своїм батькам і подружці — лісовичці любі.

образ михайлика справляє гарне враження на читача. мені б

хотілося, щоб якомога більше людей були схожими на цього хлоп­чика.