Чи є, на вашу думку, не тільки чіпка, а й грицько та максим «пропащою силою»? наведіть у відповіді аргументи, узяті з тексту роману

Напиши по весь свой текст а то ничего не понятно: d

леся українка написала чудовий вірш "хвиля". провідна тема поезії - опис морського пейзажу, роздуми над майбутньою долею. приводом до написання цього твору стала поїздка до євпаторії, де леся українка перебувала на лікуванні. вірш належить до пейзажної лірики, зокрема, мариністичної. ліричним героєм виступає хвиля, котра уособолює у собі мінливість, непостійність. на мою думку, головним є образ моря, в котрому постійно відбуваються зміни, щось приходить - щось відходить, і гармонія. леся українка використовує такі художні засоби, як: епітети (хвиля смутна), порівняння (може, буде там покірно,мов рабиня, тихо, вірно), метафори (хвиля йде). я вважаю, що головну думку поезії відтворено в останній строфі:

                                                                                             

чи полине

межи сестри, межи милі,

вільні хвилі,

розтечеться, розпливеться,

знову сили набереться,

потім зрине

і гучна,

і бучна,

переможно валом сплесне

і воскресне?

 

у творі переважають почуття сумніву, але незаперечної надії у світле майбутнє, вся поезія лесі українки пронизана вірою і сподіваннями. вірш написаний хореем. твір справив на мене досить глибоке враження, так як пейзажна тематика для мене є досить близькою. до цієй теми автор звертається у творах "спогад із євпаторії", "тиша морська". у зарубіжній літературі цю тематику можна простежити у віршах пушкіна "до моря", жуковського "море".

 

Недаремно говорять: «життя прожити — не поле перейти». і прожити своє життя без помилок не вдається нікому. хоч існує прислів’я: «на чужих помил­ках вчаться», — але частіше люди вчаться на власних. можливо, так краще відкладається у голові та серці. але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. часто емоції чи незнання справи не змоги все обдумати так, як хотілося б. думаю, що саме емоції, бажання похизува­тися перед товаришами рухали вчинками героя оповідання є.гуцала «сім’я дикої качки».  юрко — міський хлопчик, який кожного літа приїжджає до бабусі в село. тося — сільська дівчинка. їй дуже цікаво спілкуватися з юрком, той розповідає про місто різні історії. дівчинка вірить, не здогадуючись, що всі історії не зовсім правдиві. одного разу діти побачили, як дика качка вела свій виводок до води. зворушлива картина. але в юрка виникло бажання спіймати таку здобич.не звертаючи уваги на розпачливий крик качки, він забрав пташенят. не зважав хлопець і на прохання й пояснення тосі, чому цього не можна робити. юр­ко запевняв дівчинку, що буде турбуватися про пташок. а чи потрібна його тур­бота качатам? звичайно, що ні. хоча вдома хлопець знайшов ящик, насипав зерна, пташенята гинули на очах. юркові набридло дивитися на маленьких. він полишив їх і пішов звати сільських хлопців, щоб похизуватися своїм уловом.  тося вже не могла стримувати свої переживання. дівчинка забрала знесилених каченят і понесла до води. юрко не знайшовши пташенят, одразу зрозумів, куди вони поділися. прибігши в ліс до ставка,хлопці побачили тосю. дівчинка, поклавши на воду пташенят, водила руками по воді. хлопці кинулися їй , але сили покидали каченят.дуже хочеться вірити, що сім’я дикої качки все ж таки вижила. юрко запев­няв себе, що вони живі і щасливі. і хоча тепер він точно відчував свою провинні шкодував про скоєне, але виправити помилку вже не міг. тож недаремно гово­рять: «сім раз відмір, а один раз відріж».  жахливий вчинок, якому не можна знайти виправдання. хлопець вчинив не­розсудливо, не прислухався до слів тосі. треба любити і берегти природу, при­слухатися до порад друзів. не можна бавитися пташенятами, їжачками чи будь-якими іншими братами нашими меншими. ми всі є частинкою природи.