40 ! чого навчає повчання володимира мономаха , 6-7 речень.

В начале «Поучения» Мономах дает ряд моральных наставлений: не забывайте Бога, гордости не имейте в сердце и уме, старых людей уважайте, «на войну выйдя, не ленитесь, лжи остерегайтесь, напоите и накормите просящего.. .Убогих не забывайте, подавайте сироте и вдовицу рассудите сами, а не давайте сильным губить человека. Старых чтите, как отца, а молодых, как братьев. Более всего чтите гостя. Не пропустите человека, не приветив его, и доброе слово ему молвите» . Перед нами моральные наставления, высокие нравственные заветы, которые имеют непреходящее значение и ценны по сей день. Они заставляют нас задумываться о взаимоотношениях между людьми, совершенствовать свои нравственные принципы.  

Все, что указано выше, я считаю необходимым для человека в наше время.  

Советы.  

"не давайте отрокам причинять вред ни своим, ни чужим, ни селам, ни посевам" - не должно быть вседозволенности, люди не должны причинять вред друг другу, не должны посягать на чужое, завидовать.  

"напойте и накормите просящего" , "убогих не забывайте" - эти советы говорят о том, что нужно, чтобы в душе человека было сострадание к людям, которые нуждаются в что человек должен он не должен оставаться равнодушным к а протянуть руку

Такие героические персонажи, как - Захар Беркут, есть у любых народов, они являются живым воплощением победы ценностей духовных в человеке и являются примером, стимулирующим читателя делать хоть что-то подобное в жизни. Согласно повести, события стремительно разворачиваются в момент похода Батыя (13-й век) на Венгрию. Киев уже пал, впереди - Русь, называемая в те времена - Галицкой. Захару уже много лет, но как мог он, отдавший себя служению местной общине, быть в стороне и не сопротивляться? Такое мог сделать только человек, чей духовный мир развит и значим для него. Все осложняется тем, что сын Беркута пленен врагами. Франко описывает душевные терзания Захара, вся природа тягостно предчувствует приближающуюся трагедию. На предложение сделать обмен - сын за выход из долины, Захар ответил отказом и даже тогда, когда войско неприятеля было практически разбито, а жизнь сына повторно предлагалась лишь за право уйти оставшимся живыми. Тяжело отдать свою жизнь, предпочтя дух над телом, а вдвойне это сделать непросто, когда решаешь за своего собственного же сына... Но, такие люди, как старый Беркут, сплачивают общину, дают пример и вдохновляют, не дают проявиться малодушию

Объяснение:

Кожен з нас має особисті уявлення про цінності в житті людини. Дехто живе згідно з тими заповідями, що записані ще у Біблії, але сучасне життя інколи і таких людей змушує нехтувати біблійними заповітами, а дехто і зовсім про них не має гадки. Але з будь яких обставин тільки від нас залежить , як складеться наше подальше життя і яке місце буде зайнято нами у суспільстві. Чи стане воно подібно бур’яну, який заважає рости іншим рослинам та лише засмічує подвір’я, чи буде воно схожим на прекрасну квітку, найкращу прикрасу двору. Чи залишимося ми прикуті до землі, не в змозі навіть на трішечки від неї відірватися, щоб у повній мірі осягнути її велич, чи в нас виростуть крила і ми наче птахи, піднімемося над усім світом, щоб з висоти пташиного польоту милуватися невимовною красою нашої землі, неосяжністю нашого життя. Наприклад, видатному письменнику нашої сучасності Б. Олійнику, на мій погляд, вдалося піднятися над землею і дуже багато розгледіти. Побачив він не тільки простори нашої батьківщини, але й добре розгледів людей, що її населяють. Вважаю, що йому сподобалося не все. Бо є ще багато таких представників нашого суспільства, яких і людьми складно назвати. Вони геть забули про людяність, про душевне тепло, любов до ближнього і милосердя. Такі люди намагаються будувати своє життя за якимись незрозумілими цивілізованому суспільству принципами, відкинувши поняття совісті та честі. Вони не намагаються навіть на мить замислитися над злободенними питаннями та ніколи не ламають голову над своїми вчинками. Вкрасти – і якщо ти не попався – це добре, нагримати на когось без усякого поводу – ще краще. Таких людей бояться діти, їх не люблять дорослі, та й тварини їх обминають десятою дорогою. Для таких нелюдів немає нічого святого, навіть вбити вони можуть лише за те, що хтось їм попався під гарячу руку. Але як це не дивно, вони щиро вважають, що живуть правильно, що існують за істинно вірними принципами, і не мають ніякого бажання розкрити очі, зупинитися хоча б на мить та подивитися на своє життя очами сторонніх людей. Саме такі люди мають лише фальшиві цінності, які заважають нормально жити не тільки їм самим, але й тим, хто знаходиться поряд з цими людьми.
Ти таке вчинив,
Що і статті у кодексі немає ..,
Ти ж найсвятіше – небо – дядьку, вбив,
А це вже вище від людського суду.
Не менш важливе, ніж моральні принципи, у житті любої людини є здоров’я. Дехто вважає, що головне у житті людини – це матеріальний достаток та багатство, влада та змога вирішувати людські судьби, але він дуже помиляється, бо це фальшиві цінності. Бо коли в тебе немає здоров’я, то його не купиш ні за які гроші, а коли ти помираєш, то ніяка влада над людьми не зможе подовжити твоє життя. І навіть коли ти найбагатша у світі людина, але в твоєму житті немає вірних друзів, які б були здатні за першим покликом прийти тобі на до навряд чи ти станеш щасливою людиною. Тому, на мій погляд, істинними цінностями у нашому житті є особисте здоров’я та добробут рідних, добрі взаємовідносини з людьми, друзі та справа, якою займаєшся з задоволенням.