Міні-твір, чи отримав лис микита по заслузі, 5-7 речень, !

Лис микита добре отримав по заслузі. тому ,що він всіх обдурював.і його роздерли на шматки .але я вважаю,що це несправедливе покарання. адже лис теж хоче жити , як людина . він погинув навіть не підозрюючи ,що він був поганим..

І. нечуй- чи знайдеться в україні людина, яка не чула цього імені? мабуть, ні! велика творча спадщина івана семеновича багатопроблемна, а одне з почесніших місць посідає соціально-побутова повість "кайдашева сім'я". у конкретних яскравих епізодах письменник довів, що в умовах капіталістичної дійсності спотворюються людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення через бездуховність та егоїзм селянина, для якого головним стає власність.  чому виникають сварки в одній сім'ї, а потім тривають справжні баталії між сім'ями? давайте простежимо, хто більше винен — старше покоління чи молодь.  голова родини — омелько кайдаш. цей великий трудівник на все життя залишився затурканим, забобонним; батько поступово втрачає авторитет у синів, а одна з причин — пияцтво. але ж яке велике горе було в нього? ніякого! омелько кайдаш не хоче стати прикладом для своїх синів. батько постійно подавав їм уро¬ки егоїзму. ось приклад. дорога в село йшла коло кайдашевого городу. вона спус¬калася з крутого пагорбка, де часто перекидалися вози, ламалися осі, проте ніхто не брався полагодити дорогу. кайдаш роздумує: "як ті люди їздили з такої гори і не розкопали і одколи семигори стоять". усі чекають дива, щоб хтось прийшов і розкопав шлях. навіть карпо каже: "як хтось копирсне, то й я копирсну скільки там разів". егоїзм і бездуховність тут ідуть поруч. боротьба за власність притупила родинні почуття. насіння бездуховності дало здорові та міцні паростки в душі не тільки карпа, а й лавріна. обидва брати працьовиті, охоче йдуть на заробітки, щоб завести своє господарство, але нехтують моральними принципами: не поважають матері, не слухають батька, принижують одне одного. їм нічого не варто образити жінку — дружину. у таких умовах не може розквітнути сімейне щастя.  з лавріна виходить такий самий егоїст, незважаючи на те, що на початку тво¬ру автор змальовує його лагідною та щедрою людиною. він звикає до сварок, на¬слідуючи старшого брата. грубість та егоїзм у нього стали помітними не менше, ніж у карпа.  і не дивно, що в цій родині були такі сини, бо вродитися такими було в кого. мати — стара кайдашиха — сварлива і деспотична жінка. "вона довго терлася коло панів і набралась од них трохи панства", — так напише про неї і. нечуй-левицький. вплив панів зробив з марусі "осавула" у стосунках з невістками. вона може знеславити мотрю, перебільшуючи її провини або просто вигадуючи щось від себе. а мелашку з самого початку незлюбила, тому що її батьки були бідни¬ми. ворогуючи з невістками, кайдашиха щоразу потрапляє і в смішні, і в трагіч¬ні ситуації. сварки увійшли в її щоденне життя. отакий приклад мати подавала своїм синам і невісткам. ми в неї не бачимо ніякої любові до онуків; називаючи їх "злюками" та "вовченятами", горе-бабуся виносить собі вирок — бездуховність має бути покарана. читачам не жаль кайдашихи, вони їй не співчувають!   навколишня дійсність з її законами так чи інакше впливає на людину, формує її світогляд, світобачення, світорозуміння. тільки сильна натура у змозі не підко¬рятися суворим законам життя. та, на жаль, таких людей менше. а вони так по¬трібні нам сьогодні!

Родился в семье зажиточного крестьянина-кузнеца; мать, мария кульчицкая, происходила из обедневшего  русинскогошляхетского  рода  кульчицких, гербасас, была на 33 года моложе мужа. первые годы детства описал в своих рассказах самыми светлыми красками. в 1865 году умер отец ивана. отчим, гринь гаврилик, внимательно относился к детям, фактически заменил мальчику отца. франко поддерживал дружеские отношения с отчимом в течение всей жизни. в 1872 году умерла мать ивана, воспитанием детей стала заниматься мачеха. учился сначала в школе селаясеница-сольная  (1862—1864), затем в так называемой нормальной школе при  василианском  монастыредрогобыча  (1864—1867). окончив дрогобычскую гимназию в 1875 году (ныне  дрогобычский педагогический университет), вынужден был зарабатывать на жизнь репетиторством. из своего заработка выделял деньги на книги для личной библиотеки. во многих автобиографических рассказах франко («грицева школьная наука», «карандаш», «schönschreiben») художественно воссоздана атмосфера тогдашнего школьного образования с егосхоластикой, телесными наказаниями, моральным унижением учеников. по ним видно, насколько трудно было получать образование одарённому крестьянскому парню. франко жил на квартире у дальней родственницы кошицкой на окраине дрогобыча, нередко спал в гробах, которые изготавливались в её столярной мастерской («в столярке»). уже учась в гимназии, обнаружил феноменальные способности: мог почти дословно повторить товарищам часовую лекцию учителя; знал наизусть всего «кобзаря»; попольскому языку  нередко выполнял в поэтической форме; глубоко и на всю жизнь усваивал содержание прочитанных книг. круг его чтения в это время составляли произведения европейских классиков, культурологические, труды, популярные книги на естественнонаучные темы. в целом личная библиотека франко-гимназиста состояла из почти 500 книг на различных языках. в это же время франко начал переводить произведения античных авторов (софокл,  еврипид); под влиянием творчества  маркиана шашкевича  итараса шевченко  увлекся богатством и красотой украинского языка, начал собирать и записывать образцы устного народного творчества (песни, легенды и  т.  осенью 1875 года стал студентом философского факультетальвовского университета. во время обучения материальную франко оказывал  емельян партицкий. входил в  русофильскоеобщество, которое в качестве языка пользовалось «язычием». на язычии написаны первые произведения франко  — стихотворение «народная песня» (1874) и длинный фантастический роман «петрии и довбущуки» (1875) в стиле  гофмана, опубликованные в печатном органе студентов-русофилов «друг». одним из первых, кто обратил внимание на творчество молодого франко, был украинский поэт  кесарь белиловский, который в 1882 году в киевской газете «труд» опубликовал статью «несколько слов о переводе  гётевского  „фауста“ на украинский язык иваном франко»