Аналіз вірша "ой пташино жовтобока" (г. сковорода)

Вид лірики : філософська. тема: автор порівнює пташину з людиною,щоб вона не рвалась вверх,а хапала середину "не клади гнізда високо" і тому основна думка : "а я буду собі тихо                             коротати милий вік,                             так мене мені все лихо,                             буду щасний чоловік". худ.засоби : метафори : "буйні вітри повівають,руки явору ламають", епітети : "милий вік","щасний чоловік", "пташино жовтобока".

Жив собі маленький горобець.  горобчик навчається у лісовій школі.  в школі навчається 12 учнів. він вчиться на одні дванадцятки. ну але звичайно і погані оцінки в нього є, але не часто. він дуже старається не отримувати їх.  всі звірі дружать між собою. вчителька у них мудра  сова.   крокодил трохи хуліган, любить бешкетувати, прогулювати уроки. білочки дружать між собою, роблять один одній зачіски. зайчики обожнюють фізкультуру, люблять бігати. ведмедик тедді обожнює , рахувати, розв*язувати і, рівняння. кожного дня горобчик, прийшовши додому прибирає, доглядає за своєю маленькою сестричкою, і про батьків піклується, навіть встигає  навчитися, скласти сумку, все підготувати на  завтра.   наш горобчик такий молодець, так дбає! коли хтось кличе на горобчик в будь-який момент.  всі мешканці лісу почали його поважати. і пізніше після декілька років його всі пам*ятали, він великий слід про себе залишив і дедалі його згадують та поважають, за його дбайливість про всіх, про теплоту, яку він дарував навколо звірям!  

Любов  —  радість,  любов  — джерело натхнення. споконвічна тайна людського буття. і щасливий той, хто спізнав у своєму житті силу цього дивного почуття. від ярославни, від «слова о полку ігоревім» через народний епос, поезію середніх віків і класику вічна тема любові прийшла до нас. серця під впливом божественного почуття несуть дар життя і поезії… петрарка, шекспір, шевченко, пушкін, франко, леся українка, сосюра, павличко, ліна костенко… людина, серце якої не плакало від солодкої муки, душа якої не боліла коханим ім’ям, не може зрозуміти цього прекрасного почуття. а якщо бог нагородив її цим неоціненним скарбом, то народжується диво-поезія, якій судилося стати безсмертною. і не один закоханий повторював печальні франкові слова, де і «розпука», і «невтишима тоска», де «любов… плаче так гірко». кохання робить людину красивішою, облагороджує її. у душі виникає щось незбагненно-животворяще, народжується світ краси і величчя. це любов водить сонце і світила, цс вона є володаркою усього досконалого, «любов душ. — це лад, це ум природи», — стверджують поети світової класики. любов омиває наші серця цілющим дощем, ростить добро і завше стверджує в людині людське, вивищує нас над злом. любов дарує хвили: ч радості, дарує світло і тепло. і ніхто не в силі від неї відмовитися, не прийняти її.