Пояснення ''вiд теплого слова i лiд розмерзае''

Цей вислів я розумію так , що   від хорошого (теплого) слова   , навіть найзліша людина подобрішає.

Здавніх-давен люди пісні про своє життя й працю, про важливі події країни. згодом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники, але залишається пісня. вона не забувається. її продовжують співати люди. і тут перед нами оживає героїчна історія українського народу, його гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй батьківщині. народ уславив історичну боротьбу і загиблих своїх синів так в історичних піснях розповідається про боротьбу нашого народу з турецько-татарськими нападниками, які часто спустошували міста і села, розправлялися з людьми. захисниками українського народу в ті далекі часи були козаки.

1.на самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. з-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі  — тік; за током  — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. не достатки, а тяжка праця кидалась в вічі. хата хоч старенька, та чепурна, біла,  — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла, хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті.  2.а й дитина ж то вийшла  — на славу! повновиде, чорняве, головате, тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. другі діти жваві,  — як дзиґа крутиться, на місці не скажеш йому: дай те! дай друге!   — як стріла чіпка, як його звали,  — не такий, ні! оце, було, мотря чи оришка скаже: «подай, чіпко, води! », або  — ножа, або  — » то він і почне: «а де ж воно лежить, чи стоїть? » отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом