Чому природа - книга мудрості і краси

Природа книга мудрости и краси тому що вона дуже квитуча и багато чого нас повчаэ

Вільний дух народу що тлів попелом в не волі

Минули ті  жахливі часи,  колий було кріпатство і люди не мали свободи.

Були і такі люди які не хотіли підкорювати  рабству. Вони жадали волі і вірили що коли не будь із їхньою до вона буде.

І справді дорогою ціною обходиться воля . Ось наприклад Остап і Соломія із твору дорогою ціною дорого платили вони за клаптик своєї свободи. Тікаючи вони постійно стикалися з новими перепонами на їхньому шляху до свободи, на них чатували смертельні небезпеки але це не зупиняє їх. Бо свобода важить для них більше ніж життя

Ми повинні пам’ятати що найважливіше в житті це воля, тому що хоч за клаптик свободи потрібно боротись ставлячи під ризик інколи і своє життя адже його не існує без волі.

Так як тільки вільна людина може бути щаслива.

Объяснение: Если что это я соченяла, и мне учительница поставила 10 балов.❤❤

Лариса петрівна косач народилася 25 лютого 1871 року в місті новограді-волинському.лесин батько петро антонович-юрист,громадянський діяч,мама-українська письменниця олена пчілка.у родині панувала повага до українського народу,його мови й традицій.   леся була щедро обдарованою від природи,змалку виявляла виняткові здібності: у чотири роки навчилася читати,мала хист до малювання,грала на фортепіано.леся перекладала на українську визначні твори російської,грецької,французької,німецької,ійської,італійської,польської літератур.   про глибокі й різнобічні інтереси лесі українки свідчить і той факт,що вона у 18 років для молодших братика та й сестричок написала підручник "стародавня історія східних народів"   дуже рано в лесі прокинувся талант поетеси. свого першого вірша дівчинка написала у восьмирічному віці. дізнавшись про арешт батькової сестри,улюбленої "тітки єлі", вона створила поезію "надія". через п'ять років під псевдонімом "леся українка"надруковано її вірш "конвалія".   у 10 років під час святкування водохреща леся дуже застудилася. відтоді протягом усього життя тривала її запекла боротьба із невиліковною на той час хворобою-сухотами. доводилось лікуватися в криму,на кавказі,у єгипті.але ні сильні болі,ні операції,ні місяці нерухомості в гіпсі,які дівчинка називала "липкими кайданами",не зламали в поетесь волю до життя.