7. чому мольєр увів до комедії (танцювальні виходи)? а: бо цього вимагало правило трьох єдностей б: бо сам любив танцювати в: бо його дружина була танцівницею г: бо король любив

Минуло п'ять років. Кожен персонаж знайшов власну стежку в житті. Та куди б не занесла доля наших улюблених героїв, пам'ять про шалені пригоди в цирку завжди манила друзів, за сотні кілометрів об'єднувала їхні серця.

Одного разу вирішив Іван Сила на деякий час полишити свій дім, щоб разом з Мілкою податися до чудової столиці. Навіть не вірилося, що кілька років тому місто здавалося зовсім чужим та вражало величчю споруд. Нарешті потяг спинився на тому ж вокзалі. Сьогодні, як і колись, усі перехожі метушилися, кудись поспішали. Але тепер Іванові це не здалося дивним. Проте його увагу привернула метушня на площі. Річ у тім, що якийсь поліцейський упіймав чергового розбишаку. Він голосно намагався переконати малолітнього хлопчину, що крадіжка – це неприпустимо. Служник порядку продовжував:

- Послухай мене, синку, колись я також вважав, що поцупивши чужу річ можна легко підзаробити. Не чув за своїми ганебними вчинками жодної провини. Поверни власникові кишеньковий годинник. По вибачення і можеш іти своєю дорогою.

Голос, що звучав, здався Іванові дуже знайомим. Ще мить і погляд поліцейського упав на нашого силача. Іван Сила люб’язно усміхнувся. Запала тиша. Помалу люд почав розходитися, а поліцейський обняв силача. Мабуть, ви уже самі здогадалися, що це був Міха Голий.

Почалась довга душевна розмова. Друг розповів, що давно зав'язав з крадіжками. Звільнився з посади охоронця в цирку й став працювати поліцейським. Похвалився, що на новій роботі пристойна платня. У важкий час, коли намагався знайти самого себе, зустрів своє щастя. Незабаром вони одружаться. Здивований Іван намагався щось сказати. Та радісний товариш не замовкав і за на весілля.

Іван теж по друга після торжества завітати до нього в гості. Тільки тепер, Мілка, котра увесь час не втручалась у розмову, смиренно покивала головою. Поліцейський зауважив, що давно хотів після торжества відвідати дорогого приятеля, тому запропонував Піні, Пандорському, Фандіго й Ренаті приєднатися до подорожі. Іван був у захваті. А Мілка жартома пообіцяла, що приготує багато галушок, які на той час уже навчилась готувати. Усі засміялися і втрьох попрямували столичним парком, геть усіяним пахучим цвітом…

Французькому письменнику й льотчику Антуану де Сент- Екзюпері довелося народитися в один рік із новим століттям. Саме XX століття відрізнялося від попередніх зовсім новим розумінням людини й мистецтва. Митці цього бурхливого періоду зосередили свою увагу на тому, як зробити з маленької людини насправді велику.

У казці «Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері розповідає про вічні духовні цінності, які виявляються важливішими за справи буденного життя. Письменник зумів також розповісти про те, що потрібно серцю людини, про те, що робить її щасливою. Коли читаєш перші сторінки «Маленького принца», відчуваєш сум. Виходить, ніхто так і не зрозумів малюнків льотчика де Сент-Екзюпері. Самотній Маленький принц здається втіленням образу автора. Вони обидва загубилися в безкінечному Всесвіті. Навколо немає людей. Навколо пустеля. Але якби в цій пустелі були люди, то вони навряд чи звернули б увагу на самотнього дорослого або самотню дитину.

Маленький принц прилетів із невеличкого астероїда, який був його домом. «Прокинувшись уранці, приведи до порядку свою планету» , – ось гасло Маленького принца. Письменник робить астероїд символом дому, вулкани – символом відповідальності, троянду – символом краси, а можливо, й жіночності. Маленький принц покинув свій дім та зробив крок у невідомість, щоб відшукати сенс буття. Познайомившись із мешканцями кількох астероїдів, Маленький принц не знайшов ні друзів, ані відповідей на питання, що його хвилювали. Він побачив світ дорослих, де владарюють честолюбство, багатство, пиха. Душа Маленького принца прагнула краси, щирості в людських стосунках, взаєморозуміння в найширшому значенні цього слова.

Бачення світу дитиною більш природне, більш людяне, тобто більш правильне, ніж у дорослих. Дитина, за уявленням Сент Екзюпері, – це душа світу. Почуття дитини можна вважати духовним барометром Всесвіту. Якщо дитина зажурилася, це ознака того, що в небезпеці майбутнє цілого Всесвіту.

Маленький принц потрапив на велику й прекрасну планету Земля. Там він познайомився з пілотом, і в їхньому сприйнятті світу виявилося багато спільного. Удвох вони пройшли нелегкий шлях до криниці з живою водою. На думку письменника, це був шлях не тільки через пустелю, але й шлях крізь власні сумніви.

Маленький принц побачив на Землі такі самі троянди, як на його астероїді, і заплакав. Йому здавалося, що він має справжню цінність – одну-єдину у Всесвіті квітку, а тепер це звичайна троянда, одна з багатьох. Маленького принца охопив відчай від непевності системи своїх життєвих цінностей. Йому так хотілося любити одну-єдину троянду, та виявилося, що на Землі багато таких троянд. Маленькому принцу хотілося бути великим, але ж троянди, трьох вулканів, один з яких погас, для цього замало.

Маленький принц познайомився з Лисом, і той допоміг йому осягнути сенс життя. Лис пояснив, що для того, щоб мати друзів, потрібно віддати іншому частину власного серця. «Як хочеш мати друга – приручи мене!» – каже Лис і додає, що його секрет дуже найголовнішого очима не побачиш, а тільки серцем. Маленький принц зрозумів, що його улюблена троянда є такою цінною для нього тільки через те, що квітці віддано багато часу і турботи. Маленький принц відповідав за цю троянду. Саме тоді він відчув гостру потребу повернутися на свій астероїд, побути вдома, біля своєї троянди.

У своїй казці Антуан де Сент-Екзюпері порушив важливі філософські проблеми: що таке людське суспільство, у якому напрямку рухається земна цивілізація і Всесвіт взагалі, що таке справжні й фальшиві цінності життя, що таке боротьба людяного й бездуховного, яке значення мають у світі краса, дружба, кохання. Проте найважливішим є питання про те, як повернути людям втрачену духовну сутність, як зробити людство щасливим. Наприкінці казки Маленький принц і пілот повертаються кожен до своєї оселі. На думку Антуана де Сент-Екзюпері, головне, щоб кожна людина повернулася до самої себе, до вічних цінностей, осягнувши сенс буття. Головне, щоб кожна людина зуміла зберегти й відродити у своїй душі чисте дитяче світосприйняття.