творчістю марко вовчок починає якісно новий, вищий етап розвитку української прози – твердження в ній методу критичного реалізму. однак, як її великий попередник і вчитель т. г. шевченко, вона з’єднала у своїй творчості методи реалізму й романтизму
саме у романтичному настрої написане її оповідання «максим гримач», що ввійшов у другу групу добутків збірника «народні оповідання». по жанрі – це трагедійне соціально-проблемне оповідання. майстерно романтизовані описані персонажі добутку. максим гримач – головний герой оповідання, удівець, живе на своєму хуторі разом з дочками – катею й тетяною. автор не уточнює коли відбувалися події, зображене час. неподалік від черкас жив на хуторі максим гримач. використовуючи фольклорні матеріали, письменниця зображує його зовнішність і характер. «таке-те богатир! ходив у сап’яновому й в атласному. був повнолицим, чорнобривим, чорновусим, веселим, жартівливим». характер у максима справедливий, добрий, але запальний
«якщо трапиться в кого з нашого села неприємність – головою ляже, але ». з особливою теплотою зображує марко вовчок у добутку й образ красуні – каті – старшої доні максима гримача. «дівчина гарна й пишна, як королева», – пише про неї марко вовчокдо нещастя, полюбила горда катерина хлопця семена. але, на жаль, не був він вільним – був він бурлакою. отже, батько не погодився віддати за такого хлопця заміж свою дочку. сказала про це катерина улюбленому, на що той відповів, що побудет у свого пана вже останній рік. «а потім побачу де хутірець червоний, і поклонюся твоєму батькові». із цими словами й відправився семен у далеку дорогу разом з іншими своїми товаришами. рушили козаки на видобуток восени, обіцяли вернутися навесні. а катерина, очікуючи улюбленого, «сидить у світлиці вишиває шовком рукава й рушника й усе у віконце поглядає, чи крутить пурга або це сніг тане, або теплом повіє».
настала весна, зацвіли вже й вишні, чекає біля вікна дівчина, а його всі немає. але от один раз увечері побачила вона на дніпрі човен, що швидко наближалася до берега, і правил цим човном не її семен. і почула вона від козака, що приплив, страшну звістку: під час бури на дніпрі загинув її улюблений, коли вертався додому. жахнулася катерина. придушено-тужливий тон оповідання передає щиросердечний стан побитої горем дівчини. вернувшись до батька, сказала катерина: «тепер уже вільний мій наречений, батько». а на другий день попрощалася катерина з батьком і сестрою, «одяглася в кращий одяг, постояла небагато під кучерявою вербою, де зустрічалися з улюбленим при місяці, та й кинулася у воду. ранком стали шукати катерину, побігли до води, а там тільки вінок маковий плаває, що сплела катерина. довго корив себе максим і все повторював: «катя! котячи! дитинка миючи гарна! загубив я твої роки молоденькі! »
оповідання «максим гримач», як і інші романтичні добутки, сповнені глибокого ліризму, фольклорної поетики. за образа катерини письменниця натхненно зобразила вірність у любові, а образ максима власника персоніфікує народний ідеал чесності й шляхетності
з першою книгою у своєму житті я ознайомилася в малому віці . тоді ще "попелюшку " мені мама читала на ніч..
попелюшка -скромна ,лагідна ,працьовита ..у зовсім малому віці у дівчинки померла мати ..і її виховував батько(поважний і знатний чоловік)понад усе любив донечку.
після смерті дружини батько одружився знову .а згодом і сам помер
життя попелюшки стало черствим и похмурим ..весь час мачуха и її дочки примушували робити чорну роботу..так і йшло життя нашої героїні. одного разу вони збиралися на и не хотіли брати з собой попелюшку та вона вибралася на цей за своєї феї ..у замку попелюшка була така грна що її ніхто не впізнав а принц був зачарований нею .уже вдарила північ і дівчина поспішала додому і загубила туіельку принц знайшов тут туіельку приміряв на попелюшку и одружився з нею и жили вони довго і щасливо!
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Розповідь про картину п.козина "земляк"
під час війни існували дуже страшні місця називалися вони концтаборами. коли війна підходила до кінця то радянська армія визволяла з концтаборів людей. коли німцівидили що наші вже на підході починали швидко вбивати людей. хто встиг сховатисяпотім вилізали і їх підбирали наші