Характеристика головного героя казки хлопчик-зірка

Хлопчик-зірка ріс й виховувався вкупі з дітьми лісоруба. дитина росла дуже красивою. зачарований своєю красою, він знущався і виставляв на сміховисько усіх, хто був негарний. проте ця врода обернулася йому на шкоду, бо виростав він гордий, себелюбний і жорстокий. він не тільки не мав співчуття до нужденних, сліпих, калік, а ще й кидав у них камінцями та проганяв. він виколов очі кроту, підрізав крила птахам, вбив білочку. але одного разу він сам перетворився на виродка з обличчям жаби, коли відмовився від матері, що прийшла до нього у вигляді жебрачки. це було покарання за його гріх.три роки бродив хлопчик-зірка по світлу, шукав матір. і ніде він не зустрічав ні любові, ні милосердя. усі обходилися з ним так само, як колись він сам поступав з іншими. та всеж хлопчик-зірка заслужив щастя. пізнавши страждання, він навчився співчувати горю інших, він став милосердним.

  твір на тему "за що народ увічнив імена своїх героїв":

  історія нашого народу славетна та неповторна. чимало випробувань пройшли наші предки, а згадки про них лишилися у ліричній поезії: думах, історичних піснях тощо. у цих творах люди згадали про тих хоробрих воїнів, які мужньо боролися за щастя та незалежність нашої держави. народ увічнив імена своїх героїв у творах, бажаючи, щоб слава їхня не вмерла ніколи.

  згадаємо відомі рядки ліни костенко, яка каже про героїв так: "пішов у смерть - і повернувся в думі. і вже тепер ніхто його не вб'є". дійсно, лишивши спогади у вигляді поетичних рядків, ми назавжди закарбовуємо у своїй пам'яті згадку про тих, хто боронив нашу землю, був палким патріотом та щирим українцем. кожен з нас має знати історію свого народу, пишатися нею, піклуватися про її збереження. і у цьому нам думи та історичні пісні.

Виборний: «…Покійний Терпило жив-був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця. Хлопець виріс славний, гарний, добрий, проворний і роботящий; він од Наталки старший був годів три або чотири; з нею вигодувавсь і зріс вкупі». «Правда, Петро добрий парубок…— говорить мати Наталці,— …він не ледар, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна».

Наталка: «Петро не такий, серце моє за його ручається, і воно мені віщує, що він до нас вернеться».
· Виборний про Петра: «Ради пройдисвіта, ланця, що, може, де в острозі сидить, може, умер або в москалі завербовався!».
· «Як бачиш: бурлака на світі; тиняюсь од села до села, а тепер іду в Полтаву».
· «Нема у мене ні родичів, ні знакомих. Які будуть знакомі або родичі у сироти?»
· «Нема у мене ні кола, ні двора: весь тут».
· «Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я бідний був тогді і любив Наталку без всякої надіжди. Тепер, наживши кровавим потом копійку, спішив, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки, но вмісто багатого батька найшов мать і дочку в бідності і без
· «Наталку, котру я любив більше всього на світі, для которої одважовав жизнь свою на всі біди, для которої стогнав під тяжкою роботою, для которої скитався на чужині і заробленую копійку збирав докупи, щоб розбагатіть і назвать Наталку своєю вічно!» · «Возний-пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого. Вам з матір’ю треба подпори і защити, а я через себе ворогів вам прибавлю, а не подам».
· «Щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну і на тебе іздержався. Прощай! Шануй матір нашу, люби свого судженого, а за мене одправ панахиду».

все де не сказано хто каже, це Петро