Анкета головного героя твору "оборона буші"

Антось корецький «…оті огидливі речі, оті звіроцтва, ота пекельна ненависть і злоба до брата — та хіба ж таким виром не людських загар може буди владована згода в розхитаній і облитій кров’ю державі? ні, тисячу раз ні! »; «був огрядний і стрункий — красень юнак; його біле благородне чоло обмежали золотисто-каштанові кучері, на виразнім обличчі світились ласкою і відвагою сині очі.» ватажки польської шляхти (потоцький)  «і криклива пишнота, і вираз обличчя, що довчасно злиняло на розпусних ночах, і хітливі безсоромні очі, і млява, знесилена постава — нагадували швидше фігуру знудженої повії, ніж мужнього ватага посполитої речі.»

На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зеленіло деревце. і зайчатко, і лисичка називали його — дичка, і колись давно-давно липам скаржилось воно: — чом я дике? я не дике! скоро виросту велике. нині зовсім невеличке п’ю водичку од кринички, що прозора наче скло… із зернятка я зросло. ось довкола ліс буя… може, кленом стану я, може, дубом в лісі скраю, ще не ві, не знаю…тут при нім зайчатко стало, подивилося й сказало: — ти із яблука, що впало. до землі вчепилось ти, щоб під дощиком рости. через років сім чи вісім станеш яблунею в лісі! засміялись лопухи: — хі-хі-хі! хи-хи-хи! з неї яблуні не буде, бо затопчуть її люди. якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід! але йшов узліссям дід. з корячка води напився і на дичку задивився: «непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка. в бур’янах густих вона, але в корені міцна…»вирвав дід скрізь лопухи і сказав: — роздивляйсь зелені сни, а пізніше, восени, я візьму тебе в мій сад, де порічки й виноград, де квітує все зелене,— станеш щепою у мене! і коли зжовтів весь ліс, деревце дідусь приніс до господи й посадив і довкіл обгородив, щоб не сміли зайченята взимку яблуньку чухрати. а на весну залюбки прищепив дідусь бруньки з яблунь тих, що вже великі, що культурні, а не дикі… й деревце розвеселилось, шовком-цвітом рясно вкрилось. і зросла, як дід хотів, яблуня семи сортів. дозрівали на осонні білі яблука й червоні. от і казка невеличка вам про яблуню, про дичку.

Ось кілька цитат, що характеризують персонажів байок Л. Глібова "Муха і Бджола", "Жаба і Віл":

"Муха і Бджола":

"Бджола вже квітнею довбалась і падала під землю, але не хотіла відступати. Вона була занадто горда і відважна.""Муха була ледачою й легковажною. Їй було зовсім не до думки зараз рятуватися. Вона хотіла лише спокійно прожити і побездіть з друзями."

"Жаба і Віл":

"Жаба була веселою та завжди задорно квакала. Вона вірила у свою силу та вміння водою, як ніхто інший.""Віл був самотнім та печальним. Він не вірив у себе і не мав достатньо впевненості для того, щоб спробувати нові речі."

Ці цитати надають загальне уявлення про характеристику персонажів байок Л. Глібова "Муха і Бджола", "Жаба і Віл". Зверніть увагу, що в кожній байці головні герої мають свої унікальні особливості та характерні риси, які впливають на їхнє поведінку та розвиток сюжету.