)потрібен аналіз вірша грабовського "до русі-украіна"

Образ україни окреслюється в багатьох віршах збірки “пролісок”: до україни , “україна приснилась мені”, народові українському”, “о, яка ж ти сумна, україно моя”, “до русі-україни”, “до галичан”. з цих поезій постає чарівна природа рідної землі, з’являються окремі подробиці українського побуту, протиставлені за принципом антитези суворій сибірській реальності. впадає в око й те, що вимріяні картини далекого краю свідчать про бажання героя бачити рідну землю багатою та щасливою. як правило, кожен з таких образів підсилює контраст між бажаним і реальним. так, після світлої картини літнього вечора в україні, що наснилася героєві вірша сон , постає сувора реальність сибірської ночі: тьма наді мною, стужа діймо, а за стіною виє зима.

гумористично-сатиричні твори в. cамійленко писав усього життя. у своїх сатиричних поезіях автор викриває імперський шовінізм, фальшиве народництво, царську цензуру, хиби власних земляків, неробство, боягузство. але якою б не була тема творів, їх об’єднує любов до україни, до її окраденого народу.

основою більшості сатиричних творів в. самійленка є комічна ситуація, але значну вагу в його поезіях має комічне подання певного факту, явища. вірш «ельдорадо» являє собою ряд картин ельдорадо — міфічної країни щастя та незчисленного багатства. у творі ця назва набуває іронічного звучання. змальовано у вірші росію.

там живе племен усяких —

престрашенна мішанина,

і за те той край зоветься —

русь єдина, русь єдина.

подано в деталях політично гостру характеристику часу панування

росії на теренах україни та інших пригнобленних держав. в основі побудови вірша лежить контраст висловлювань. у перши трьох рядках кожної строфи подане піднесене малювання свобод і благ мешканців чарівної країни, а четвертий рядок являє собою викриття гнітючих явищ суспільства.

в тій країні люблять волю,

всяк її шука по змозі

і про неї розмовляє —

у острозі, у острозі.

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові. рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш. більше діла — менше слів. будь господарем своєму слову. мовивши слово, треба бути йому паном. слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш. від красних слів язик не відсохне. від солодких слів кислиці не посолодшають. від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи. від теплого слова і лід розмерзається. вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. впік мене тим словом, не треба й вогню.