Характерыстыка образив поемы енеида

Еней (троянський цар, сын венери та анхіза), дідона (цариця карфагену, кохана енея.) , низ, евріал (троянці, друзі турн (ворог енея), латин (цар, є енею знайти турна) зевс (головний бог, верховний),  еол  (бог вітрів), нептун (бог моря), юнона (богиня шлюбу, цураеться енея), вулкан (бог вогню), венера (богиня кохання)

Дівчинку софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця  валя. дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. ще софійка страшенно переживає через те, що однокласник вадим кулаківський майже не звертає на неї уваги. дівчинку бентежить новина,  що рід кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. понад усе софійці хочеться родині, щоб вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. правда, самому вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, софійка відважилася подолати час. дізнавшись, що стара шафа — це  портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка  не побоялася використати таку можливість. дивним чином софійка завади опиняється у вирі подій. вона загубила чудові  корали, і це завадило тітоньці оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. софійка втрутилася в минуле, врятувала катрю кулаківську, її нареченого семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.

Ле́ся украи́нка (укр. леся українка; настоящее имя лари́са петро́вна ко́сач-кви́тка, укр. лариса петрівна косач-квітка; 13 (25) февраля 1871, новоград-волынский — 19 июля (1 августа) 1913, сурами, грузия) — деятель украинской культуры, поэтесса, писательница, переводчик. писала в самых разнообразных жанрах: поэзии, лирике, эпосе, драме, прозе, публицистике; работала в области фольклористики (220 народных мелодий записано с её голоса); активно участвовала в украинском национальном движении. известна своим сборникам стихов «на крыльях песен» (1893), «думы и мечты» (1899), «отзывы» (1902), поэм «старая сказка» (1893), «одно слово» (1903), драм «боярыня» (1913), «кассандра» (1903-07), «в катакомбах» (1905), «лесная песня» (1911) и другие. по результатам опросов, современные украинцы называют её одним из самых соотечественников, наряду с тарасом шевченко и богданом хмельницким[4].