План до казки *про жар-птицю та вовка*

1.      батько відпускає синів світом.2.      на роздоріжжі.3.      зустріч з вовком.4.      викрадення жар-птиці.5.      пригода з конем.6.      обдурення панни.7.      вовка.8.      вчинок старших братів.9.      оживлення дурня.10. щасливе закінчення мандрівки.

Объяснение:

У дитячій повісті Всеволода Нестайко "Тореодори з Васюківки"є два головні герої, це - Iван-Ява та Павлуша. Обоє хлопців- надзвичайно привабливі персонажі, але саме Павлуша більше імпонує мені. Чому? Я спробую пояснити. Звісно, обоє хлопців дуже схожі між собою, вони дійсно мають багато спільних рис характеру та поводяться майже однаково. Майже. Адже, якщо придивитися, то Павлуша, все-таки, більш відповідальний та серйозний хлопчина; він думає про майбутнє, планує і намагається виховувати в собі необхідні для цього навички. Мова йде про те, що Павлусь має мрію стати пілотом літака. А для цього треба бути уважним до деталей, відповідальним та трохи більш серйозним. Хлопцеві вдається поєднувати в собі жагу до пригод та цю, так необхідну майбутньому, врівноваженість. До того ж, він кмітливий та розумний, рішучий. Саме тому, мій улюблений герой з твору "Тореодори з Васюківки" - це Павлусь.

Алегорія – вираження понять абстрактного характеру в конкретному образі. Алегорія застосовується не тільки в літературі, а й в інших напрямках мистецтва, наприклад в скульптурі і живопису.

Метафора – це фігура мови, що має переносне значення. Метафора виникає на основі подібності предметів.

Різниця між алегорією і метафорою

Те й інше виразний засіб пов’язано з появою у свідомості людини асоціації, тобто деякої паралелі сказаного. Однак відмінність алегорії від метафори полягає в самій їх складності. Алегорія набагато багатше і повніше. Вона являє собою розгорнутий закінчений образ.

Сам розмір алегорії може бути невеликим. Так, фраза «прийшла осінь» нерідко тлумачиться як «наступила старість», а вираз «заросла доріжка» в деяких розмовних ситуаціях позначає «до колишнього немає повернення». Наочним прикладом алегоричного підходу є зображення правосуддя (абстрактного поняття) в конкретному образі жінки з вагами.

Алегорія також може бути дуже об’ємною і приймати вид цілого твору. Типовий приклад – байки. У них різні пороки втілюються в образах тварин: осел асоціюється з дурістю і впертістю, бабка – з неприпустимою безпечністю, заєць – з хвастощами і боягузтвом. Критиковані явища розкриваються у вчинках цих персонажів.

Алегорія зустрічається і в інших жанрах. Вона може бути застосована скрізь, де через образ, доступний розумінню, автор прагне найбільш повно зобразити будь-яке явище життя і висловити своє ставлення до нього.

Розглядаючи, в чому різниця між алегорією і метафорою, зауважимо, що остання за своєю суттю є лише порівняння. Але це порівняння є дуже чітким і ефектним, який змушує працювати уяву читача або слухача. Метафори будуються на схожості ознак і властивостей предметів – допитливий очей художника всюди зауважує загальні риси. Несподіванка і влучність таких зіставлень робить мову цікавою і особливо виразною.

Наприклад, під словами «залізний характер» мається на увазі велика сила волі, стійкість. Слово «залізний» тут виступає як метафора, заснована на схожості сильних рис характеру і міцності заліза. Ще один приклад: вираз «ліс задумався». У цьому випадку на неживий предмет переносяться здатності людини. Ліс в таких словах зображується принишклим, нерухомим, подібно комусь, зануреному в свої думки.

Метафора іноді уміщається в одному слові. Буває також, що автор, знаходячи цілий ряд споріднених явищ, висуває метафору у вигляді розгорнутої словесної конструкції. Тод стилістичний прийом, який грає в тексті роль окремого елемента мови, перетворюється на потужне композиційний засіб. Часто така поширена метафора або кілька взаємопов’язаних метафоричних образів розглядаються як алегорія.

Объяснение: