Написати листа до доньок фрідріха із твора гер переможений

Омелько кайдаш:   стельмах, небагатослівний, забобонний, віруючий, «зазнав панщане горе», полюбляє перехилити чарку. «широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. на сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.» маруся кайдашиха:   «терлась коло панів і набралась від них трохи панства», «від її погляду молоко кисне», «на словах, як на грає», сварлива, улеслива, любляча бабуся. «вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем» карпо: мовчазний, жорсткий, «з нього буде добрий посіпака», працьовитий. «широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. гострі темні очі були ніби сердиті.» мотря:   «має серце з перцем», «бриклива, як муха у спасівку», заможна, галаслива, жорстока. «висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. в лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю.» лаврін:   лагідний, жартівливий, протилежний за характером і зовнішністю своєму брату, неконфліктний, романтичний. «молоде довгасте лице було рум'яне. веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. він був схожий з виду на матір.» мелашка:   вродлива, добра, лагідна, з бідної сім’ї, тиха. «була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. на чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.»

у 1882 р. редакція львівського журналу. «зоря» оголосила конкурс на кращий історичний твір. і. франко, який на той час перебував під впливом історичних романів вальтера скота, також узяв участь у цьому конкурсі. так з’явилася героїко-романтична історична повість «захар беркут». збереглося мало документів, які свідчили б про життя й побут давніх українців, тому автор спирався переважно на народні перекази та легенди. на матеріалі життя й побуту тухольської громади xiii ст. письменник спробував змоделювати ідеальне суспільство, де переважають моральні цінності та високі ідеали. він хотів показати, що гармонійне життя людей виправдане історією, що суспільство, у якому існує рівноправність, витримає будь-які випробування.

мешканці села тухля — відважні, сміливі, винахідливі, кмітливі, дружні. вони люблять свій край — оцей невеликий клаптик гірської місцевості, цінують свободу й незалежність, воліють краще вмерти, ніж потрапити в полон. головні герої повісті також ідеальні. це і сміливий відчайдушний лицар максим беркут, який ладен до останнього битися з ворогами, аби захистити рідне село. він готовий навіть прийняти смерть, бо на зраду не здатен. це й красуня мирослава, яка заради порятунку громади йде на конфлікт із батьком, фактично стає по другий бік барикади, стає вірною соратницею максима й захара беркутів.

  але найбільше враження справляє образ мудрого вождя тухольців — дев’яносторічного захара беркута: «високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя, захар беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази». він уже немолодий, але ще сильний, міцний, суворий, але справедливий. його основним життєвим покликанням є праця на користь народу: «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може іншим». бажаючи бути корисним іншим, захар ще змолоду навчився лікувати рани й завдяки цьому рятував життя своїх односельців. у важкі часи для громади захар беркут виявляє себе як мудрий, сміливий вождь: дає завдання тухольцям не відбити, а розбити монголів. і сам бере в цьому найактивнішу участь, а потім захар приймає хитре рішення про затоплення ворогів. тухоль-ці були врятовані!

захар беркут — батько вісьмох синів. усі вони шановані люди, гідні свого батька. мене вразило те, що захар, як біблійний герой, був готовий пожертвувати сином максимом задля загального добра. цей факт, на мою думку, не свідчить про те, що беркут був бездушним і байдужим батьком. швидше навпаки — вчинок показує нам жертовність і патріотизм вождя, адже на його плечах відповідальність за чужих дітей, про яких він повинен подумати в першу чергу. перед смертю захар беркут бачить перемогу справи, якій віддав своє життя. його виступи перед тухольською громадою сповнені переконливістю й життєвою мудрістю. він закликає тухольців триматися разом, незламно стояти один за одного, щоб ніяка ворожа сила не змогла їх здолати.

хочу зауважити, що твір також показує патріотизм українського народу, його бажання бути вільним і незалежним. ми, нащадки, також повинні до цього прагнути. ідеальний керівник громади, показаний в образі захара беркута, може бути прикладом для сучасних політиків, які, на жаль, часто забувають про громадське та думають лише про особисте.

читать полностью: