Подскажите твір на тему космічні фантазії!

Дуже часто, коли я йду зі школи, мене турбують спокійні в дрімоті вулиці, замріяні тьмяні будинку. коли я йду додому я здійснюю цікаве швидкоплинне подорож, я наче відкриваю похмурий завісу сонного міста і знаходжу навіть в цьому щось унікальне і красиве та це дуже просто, потрібно лише запалити в собі ниточку фантазії і все змінює сірі будинки світилися яскраво-жовтими квадратиками, а в цих яскравих віконцях вирувало життя, жили різні долі різних людей. але в цьому я не хотіла розбиратися, навіть не дивлячись на свою легкість їх долі надійно приховували тонкі ажурні мережива або навпаки таємничі темні цьому щось є тонкий місячний шлейф огортав глибокі снігові шапки, далеку лісову далечінь, цей шлейф, чим далі спускався від місяця, тим більше розсипався на загадкову алмазну доріжку, яка входила в танець сніжинок, і тут все починало грати, зима знаходить свій справжній святковий дух! де панує гармонія і краса! доторкнутися до зі я думаю, багато б не відмовилися від такої пропозиції, але ці небесні світила так далекі, що нам залишається лише мріяти і спостерігати за їх неповторним блиском. але в моєму маленькому казковому зимовому \" світі" можна все! тут є одне єдине правило це - мрій і фантазуй! коли подивишся вгору, кожна повітряна хитромудра сніжинка щось танцює! будь то королівський вальс або місячна - хода майкла джексона, руху сніжинки граціозні і швидкі, але, не дивлячись на їх швидкість я встигаю помітити в них природне зв'язаність, і без них зима була б неповноцінною! а тепер я дивлюся на зірки, і створюється враження, що блиск маленької зірочки, спускаючись на землю, одягає на себе білосніжні вбрання і стає усіма нами вже знайомої сніжинкою, ось це здорово! і ось одна сніжинка самотньо приземлилася на мою теплу рукавичку, я відчула щось яскраве і світле, ніби це справді світ який-небудь самотньої зірочки з іншої галактики так довго летів на землю, тільки що б прилетіти до мене на руку, ось вона природна турбота! це справжнє тепло! щось космі здається а насправді це все неможливе можна \"перешити\" нитками фантазії і все вийде!

  мої враження від твору "альпійска "

  на уроці літератури ми вивчали твір в. бикова "альпійська ". цей текст дуже вразив мене. у ньому йдеться про тяжкі випробування та найвище почуття - кохання. іван, головний герой твору, тікає з концтабору, знайомиться із джулією, закохується. втеча дається іванові не легко - їх весь час переслідують.

  іван - щирий, відданий та мужній чоловік. у хвилину справжньої небезпеки він зміг пожертвувати своїм життям заради коханої джулії. цей вчинок є справді героїчним. "альпійська " засуджує несправедливу війну та протиставляє їй справжнє кохання.

михайлик — ще маленький хлопчик, отже, сприймає життя безпосередньо і щиро. усе навколо для нього — справжнє диво, казка, як кожна дитина, він вміє насолоджуватися життям: нехай він і не має санчат, та ночовки можуть їх замінити, бо яка ж це радість взимку кататися на льодовій гірці; жменька доспілих чере­шень, норка борсука, випрошена в когось книжка дарують йому справжнє щастя. проблеми, що турбують михайлика, можуть зда­тися дрібними, та для нього вони надзвичайно важливі: де дістати книжку, як би так пройти до хати з вулиці босим, щоб не побачила мати, як пробратися до театру.

хоч михайлик ще тільки формується як особистість, та про нього вже можна сказати, що це добра, щира людина, яка вміє відрі­знити добрих людей від злих, щирих від лицемірів, яка поважає дорослих і їхню працю, що більш за все на світі хоче навчатися і стати вчителем. і оточуючі теж люблять михайлика: із задоволен­ням проводить з ним вечори дядько себастіян, намагається допо­могти йому мар’яна, дівчина люба ставиться до нього як до щиро­го друга.

михайлик тільки починає свій шлях, та дорослі вже бачать, що з нього має вирости неабиякий хлопчик. дід сказав про нього: «бу­деш іти межи люди і вибивати і» йому пророкують майбут­нє вчителя, хоч це малому хлопчикові здається неможливим, та крім того, що він розумний і кмітливий, михайлик ще надзвичайно ціле­спрямований: що тільки він не вигадує, щоб дістати нову книжку.

пророцтво діда виправдалося: з маленького сільського хлоп­чика виріс великий письменник, що не тільки добре пам’ятає свої  корені, а й  добре усвідомлює: за тем, ким він став, він має дякувати  односельцям  і родині, серед яких хлопець формувався як особис­тість.