Українські страви які можна приготувати з гречки та проса

    з гречки та проса можна приготувати чимало украінських страв. адже і гречка та пшоно дуже добре ростуть на наших територіях (п шоно або  - це очищені від зовнішньої оболонки насіння проса).      гречка: ⇒ крученики з гречкою (смажена страва, у які шар м'яса обгортає гречку або іншу крупу); ⇒ порося, начинене гречаною кашею; ⇒  січеник з начинкою з гречки (виріб із посіченого м'яса з додаванням крупи); ⇒кабачки, фаршировані печінкою і гречкою; ⇒ковбаса  з додаванням  печінки і гречаної каші.       пшоно: ⇒ куліш пшоняний; ⇒  запіканка м'ясна з печінкою і пшоном; ⇒ пшоняна каша з гарбузом. 

Моргне, ніби вогнем сипне. очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби. доладна, як писанка. ходить так легенько, наче в ступі горох товче. говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця. тиха, як телиця. серце з перцем. як брикне, то й перекинешся. носом чує, як у небі млинці печуть. як ходить, то неначе решетом горох точить. у творі автор використовує народні прислів'я та приказки: «хоч сядь та й плач», «не питай, бо старим будеш», * лучче мені каміння носити, ніж таке горе терпіти », «старе, як мале». навіть його закохані герої лав-рін та мелашка розмовляють між собою словами народних пісень: «десь ти, моя мила, з рожі та барвінку звита, що додержала мене до самого світу», «я б прикрила твій слід листом, щоб його вітер не завіяв, піском не замів»

Уповісті розповідається про події xiii ст. серед карпатських гір у квітучій долині, де лежить мальовниче село тухля. жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. на чолі громади стоїть захар беркут — вже старий мудрий чоловік. громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин тугар вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. громада вирішує вигнати тугара вовка з тухольщини. на руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. ось вони вже підступили до карпат. підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони йому підкорити волелюбну громаду. за це він обіцяє провести ворогів через гори. разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина захара беркута — максима. під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а максима взяли у полон. захарові беркуту наснився дивний сон. < > "здавалось йому, немов нині їх щорічне свято сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. але слова не перестають плисти, темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього". < >