Аналіз вірша рильського молюсь і вірю

тема: ліричний герой зізнається в любові до всього, що його оточує. ідея: адьорість, оптимізм, бо природа і лір. герой- єдине ціле. вірш має життестверджуючий пафос і в змалюванні єдності людини і природи перегукується з віршем о.олеся " чари ночі". жанр-інтимно-філософсьа лірика. римування перехресне віршовий розмір- ямб чотиристопний. метафори: даль ясніє, стоїть у глибині, вітер грає. епітети: тремтячі зграї, пречиста надія, синя глибина. порівняння: серце б*ється як в огні. риторичні оклики: мені дозволить дух життя! ходім! інверсія: голубів тремтячі зграї. черкають неба береги. анафора: кленусь; і-і-ї. повтор(рефрен): черкають неба ереги.

“героями не народжуються – ними стають”в час, коли мирне небо захмарюється від обстрілів ворожих градів, коли матері, заливаючись слізьми,  випроваджають синів на неоголошену війну, коли молоді жінки залишаються вдовами, а ще ненароджені діти приречені бути напівсиротами не можливо залишитися осторонь подій, які відбуваються в країні. однак навіть в такий воістину важкий для всіх час, далеко не всіх тягне щось змінити. далеко не кожен готовий внести свою лепту задля оборони своєї землі. але як перебороти страх і сумніви, які терзають душу? як відповісти на питання: а що ти зробив для своєї краї пауза. але ті, хто відстоюють свою батьківщину, риючи окопи, з автоматами в руках таки знайшли в собі сили покинути рідні домівки, дружин і дітей, немічних батьків і і клопоти аби домогтися кращого майбутнього, майбутнього вартого україни – багатостраждальної, але нескореної, гордої. ці люди варті називатися героями. але чи народилися вони з рисами, котрі притаманні героям, що описані у віршах, творах, про які написано безліч книг. ні. вони стали за україну, бо горять безмежною любов’ю до неї, бо готові ціною власного життя захищати її честь і самобутність. вони – справжні сини своєї землі. вони гідні шани, поваги, поклону. вони стали героями, бо розуміли, що ніхто, окрім них, не зможе стати в лави захисників рідного краю. тому, вважаю, що героями не народжуються, ними таки стають люди, котрі готові віддати найцінніше щоб мільйони українців жили спокійним, розміреним, а головне мирним життя.

Чіпка з самого дитинства таїв в серці образу на всіх. він був злим , але завжди прагнув правди. чіпка не міг змиритися з тяжкою кріпацькою долею. він хотів провчити всіх панів за їхню ненажерливість ,через яку прості люди. чіпка був щасливий до того , як у нього забрали землю яка була єдиною годувальницею для сім'ї. після цього і після двох років безплатної праці на панів йому і всім кріпакам вірвався терпець. люди почали бунтували чіпка був одним з ініціаторів цього бунту , він не міг терпіти цю несправедливість. але після того , як москалі почали бити всіх бунтуючих, решту це налякало і вони почали тікати в різні боки . чіпці тоді дісталося найбільше. наступного разу чіпка хоче вибиратися в станові йому і тут не щастить. пани довідавшись що він убивця відсилають його в сибір. чіпка шукав правду, але не судилося йому її знайти .