життя селянина сповнене щоденної праці на землі. земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. у повісті "гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. не кожний навіть мав чоботи. але вони пишалися тим, що працюють на землі. урочистою подією була весняна оранка. а день, коли михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
від землі залежало, чи добрий буде врожай. тому і ставлення до неї було особливе. мати михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними , а слово "насіння" взагалі вважала святим. і цю любов до природи мати передавала михайлику. мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід дем'ян своєму онуку.
мені дуже ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.
tanu0618
16.11.2021
Образ омелька кайдаша омелько кайдаш – звичайний селянин. тяжка праця, панщина підірвали його здоров’я та сили. у нього «здорові жилаві руки, широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».омелько дуже працьовитий, ніколи не сидів без діла, щось завжди майстрував, лагодив. від своїх синів він також вимагав працьовитості. але кайдаш любив випити- це, мабуть, було його найбільшою вадою. тяжке життя зробило його нервовим та забобонним. після одруження синів, він поступово втрачає батьківську владу над ними, а карпо навіть підіймає на старого руку. кайдаш спився до божевілля та втопився, хоча все життя боявся саме такої смерті.
Dmitrii836
16.11.2021
1. щоб "через гірку безнадію перекинути місточок" білий кінь шептало: б: виправдовував дії конюха степана2. кінь шептало соромивсяв: і, підневільного становища3. дія в повісті-казці ю. винничука "місце для дракона" відбувається: г: в люботинському князівстві4. драконові в повісті-казці ю. винничука "місце для дракона" було: в: вісім років5. установіть відповідність між героями повісті-казки ю.винничука "місце для дракона" та їх характеристиками: 1: раніше утримував невелике військо, та, оскільки не було війн і воно влітало йому в дзвінкий гріш, розпустив його - князь2: навчає грамоти, намагається врятувати грицька, але з острахом, йому це не вдається - пустельник3: добрий, пише вірші, не бажає людям робити зла, мріє стати метеликом - грицько4: неговіркий, має великий військовий досвід, справжній герой - лаврін6. установіть відповідність між героями повісті в.чемериса "вітька + " та їх характеристиками: 1: високий, худий, з рідким білявим чубчиком, не міг і хвилини спокійно всидіти на місці - вітька2: добродушний, опецькуватий, не ходив, а котився; дуже любить читати, хоча не завжди розуміє про що книга - федько котигорошко3: прилизаний, напахчений одеколоном мамин синок; ябеда і боягуз, хвастун і брехун - петро білий4: не йде, а пливе, ледь торкаючись землі; в білих черевичках; з маленькою голівкою - галя козачок
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Шанобливе ставлення до природи у повысты" гуси-лебеды летять". іть написати твір
життя селянина сповнене щоденної праці на землі. земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. у повісті "гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. не кожний навіть мав чоботи. але вони пишалися тим, що працюють на землі. урочистою подією була весняна оранка. а день, коли михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
від землі залежало, чи добрий буде врожай. тому і ставлення до неї було особливе. мати михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними , а слово "насіння" взагалі вважала святим. і цю любов до природи мати передавала михайлику. мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід дем'ян своєму онуку.
мені дуже ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.