Які, художні засоби вжито у вірші ліни костенко "кольорові миші"

Епітети метафори ну от ніби все

непосидючий, майстер на різні вигадки, федько був страшенним розбишакою й халамидником: то шибку розіб’є з рогатки, то синця наб’є своєму другові, то змія відбере в хлопців. перший по силі на всю вулицю. але, незважаючи на все це, у федька було дуже багато друзів: і гриць, і стьопка, і спірка. хлопці його дуже любили й поважали. мабуть, тому, що він був чесним і поряд­ним. усі знали, що маленький халамидник ніколи не брехав, навіть тоді, коли хлопця били за його пустощі. він завжди говорив тільки правду, хоча, якщо б захотів, міг би завжди виправдатися. до того ж федько був справжнім другом, і хлопці знали про це.

толя — син хазяїна будинку, у якому жила родина федь­ка, — був дитиною ніжною, делікатною та смирною з “не­винними синіми очима”. завжди чистенький і чепурненький, він зовсім не мав нахилу “до федькових забав” і ста­вився з погордою до мужицьких дітей. але якась невідома сила тягнула його до халамидника. толя — хитрий і підступний: він підбив федька на ризиковану подорож по кризі, мріючи про те, що той злякається, а хлопці з нього посміються. а інша його вада — заздрість — штовхає його самого на кригу. федько рятує толю, ризикуючи власним життям, а цей брехун ще й звинувачує його в тому, у чому був винен сам. бешкетник виявився справжнім героєм і благородною людиною: хлопець збрехав перший раз у житті, щоб захис­тити зляканого толю від розгніваного батька, але заплатив за своє благородство надто дорогою ціною — власним життям. толя навіть після смерті федька не відчуває власної вини, навіть забирае чижика, збрехавши матері хлопця, ніби виграв його. він підлий і дріб’язковий. толя — егоїст, який думає тільки про себе, його не цікавлять почуття й думки інших, він не знає, що таке честь, совість, благородство, що значить бути справжнім другом. йому притаманні підлість, брехливість, хиткість, зрадливість, заздрість, пихатість та егоїзм. я впевнений у тому, що в толі ніколи не буде друзів, і мені б дуже хотілося мати такого чесного, благородного й сміливого друга, яким був федько.

 

Інша індивідуальність розкривається в образі  марусі . письменник спочатку змальовує портрет кайдашихи, а потім докладно розкриває її внутрішній світ, поведінку, вчинки. не все в образі кайдашихи було негативним. у своїх повістях письменник підкреслює роль жінки-господині, оскільки жінка-мати має особливе значення в ментальності українців. дослідник відзначив роль жінки в українській родині, роль матері-піклувальниці й виховательки та її великий вплив від колиски до зрілого віку на процес формування характеру людини.  вона була працьовитою,,вміла майстерно куховарити, любила улещувати панів, водночас мова її була солодкою і манірною, але в розмові з людьми, біднішими за себе, маруся виявляла себе зверхньо і неприховано зневажливо.  «маруся кайдашиха замолоду довго служила у дворі, у пана, куди її взяли дівкою. вона вміла дуже добре куховарити і ще й тепер її брали до панів за куховарку на весілля, хрестини та на храми. вона довго терлась коло панів і набралась од них трохи панства.  до природної звичайності української селянки у неї пристало щось дуже солодке, аж нудне. але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска і вона лаялась і кричала на весь рот. маруся була сердита.»  отже, вплив панів зробив марусю егоїстичною, злою, лицемірною, заздрісною.