Викликати на фiнiшну пряму значення фразеологізму.

Україна  знаходиться  в  тому  періоді,коли  люди  не  знають  що  чекати завтра.раніше  в  людей  була  мета,бажаня.вони  хотіли  досягти  чогось  більшого  ніж  в  них  є,чогось  нового.вони  бородись  за  свою  мрію,бажання.війни,битви  -  це  все  говорить про  те,що  люди  боролись  за  своє  майбутнє. а  що  ми  бачимо  зараз? зараз  ми  жевемо  і  не  знаємо  чого  чекати.в  нас  начебто  все  є: телефони,комп"ютери,гроші,машини,шикарні  будинки,колись цього  не  було.в  нас  є  все,що  ми  можемо  бажати.але  в нас немає  впевненості  в  майбутньому.ми  вчимось  в  школі,вчимось  кожен  день,не  все  в  нас  получається,але  ми  стараємось.але  чи  можеш  ти  бути  в  певненим,що  після  закінчення навчання  в  школі  чи  в  вишому навчальному  закладі,ти  будеш  задоволений  своєю  роботою? та  взагалі,ти  впевнений,що  матимеш  хоч  якусь  роботу? на  мою  думку,хоч  минулі часи  були  важкі  й  жорстокі,але  люди  мали якусь вірю,надію,бажання.а  наш  час,розвинений  період,ми  маємо  все,та  одночасно  не  маємо  нічого.ми  маємо  прогресивну  науку,техніку,але  не  маємо  фахівців,немає    місць  роботи.в  наш  час,розумних  людей,загубили  за  грошима.це  дуже  сумна  сторінка в  історії  україни.я не думаю,що наші  предки  воювали  ща  нас,щоб  ми  через  становище  своєї батьківщини,виїхали  за  кордон  шукати  кращого  життя!

Іван підкова   - козацький отаман і господар молдавії. за підписом під єдиним збереженим у польському альбомі початку xvii ст. портретом підкови, він "був таким сильним, що не лише ламав підкови, а й таляри, а коли увіткнув таляр у дерев'яну стіну, то його треба було вирубувати. узявши за заднє колесо, він зупинив повіз, запряжений шестериком коней. дишель ламав об коліно. узявши зубами бочівку меду, перекинув її через голову. узявши в руки волячий ріг, пробив ним ворота". у 1577р. разом з отаманом яковом шахом підкова на пропозицію молдавських бояр, невдоволених правлінням поставленого турками господаря петра кульгавого, пішов у молдавію, розбив військо господаря в кількох битвах і 29 грудня здобув ясси. підкову було проголошено господарем, але згодом турецько-волоська армія змусила козаків покинути молдавію. у немирові підкову по-зрадницьки схопили слуги брацлавського воєводи я.збаразького (попередньо він підтримував підкову). на вимогу турецького султана король польщі стефан баторій наказав стратити козацького ватажка у львові. його було стято на площі ринок 16 червня 1578 р. й поховано в успенській церкві. згодом козаки з почестями перевезли останки героя до канева й поховали в монастирі під чернечою горою над дніпром. діяльність івана підкови оспівана в козацьких думах, у поемі т. шевченка, творах румунського письменникам. садовяну. пам'ятники і. підкові споруджено у львові (1982) і черкасах (1987).*одним із перших (1578 р.) розповів світові про підкову італієць алессандро гваньїні з верони, ротмістр польського війська, комендант вітебська, в "описі європейської сарматії", виданому в кракові латинською мовою і кілька разів перевиданому в різних країнах. протягом тривалого часу твір гваньїні був на заході популярним джерелом інформації про україну й козаків мав великий успіх і в україні.за словами гваньїні запорізький козак іван підкова, "як дехто вважав", був рідним братом загиблого в жорстокій боротьбі з турками молдавського господаря івоні . івоню, до речі, також активно підтримували українські козаки з гетьманом свірговським. молдавська знать запропонувала підкові трон господаря: надіслала листи київському воєводі к.острозькому й барському старості, прохаючи надати підкові лише до дністра, де вони самі чекатимуть його з військом. у