Напишіть твір-мініатюру (20-25 речень ) 1) образ матері в колискових піснях.

Всі ми були   малими. и   є матуся котороя я нас навшила робити все на світі . но особливо она співала нам колискові пісні .вони були найкрашчі на світі . колисковіц писні прийшли від нас із давно українських сел .наша матуса поє її від всього серця .треба шанувать матусень писню .весь їя нота це шмоточку її . тре любити маму за все ,що вона робить для нас ,для нашої беспеки .

Климко - головний персонаж твору г. тютюника "климко". це мала дитина, що є знедоленою сиротою. роки дитинства хлопця прийшлися на часи страшної та кривавої війни. про його поневіряння каже і зовнішність: "климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій кириловій діжурці". ця війна не знищила його духовно, навпаки, загартувала, надала сили та залізної волі. климко є вірним приятелем, щирим товаришем, співчутливою людиною. він мав притулок і поділився ним, здавалося б, з зовсім чужою людиною. його серце сповнене доброти та  співчуття. хлопець знає, що таке голод, тому вирушає у тяжку дорогу по сіль. маленький лицар зустрічається в обличчя з небезпекою, знайомиться з хорошими людьми, які йому так само віддано, як і він своїм товаришам. він знає, що його чекають. тому, зібравши всі сили та волю, йде, несучи важкий мішок. проте, не судилося цій мужній людині побачити 

Авутиння. листя. сонце. повітря. знову павутиння. тихо. тепло. сухо. прозоро. місто. повільні рухи. стежка. стежка. (золото дерев. золото трав. ліс. м'якість. трава. дерева. небо. сон хилити. не хочу заплющувати очі. мить, ще мить. хочеться бігти, кричати, несамовито нестися кудись удалечінь. якась тепла свіжість. «мурашки» по нині. так тихо, що соромно порушувати цю тишу будь-якими рухами. листя. синє листя. синє від інею. не можу дивитись. ще лише вчора — сонце, павутиння, сьогодні — синє листя. вже немає того золота, тієї прозорості, неї свіжості. немає лагідного сонця. сховалося за хмари. хмари. вітер. сирість. сирість. великі і маленькі парасольки. цілі сім'ї парасольок. сховаюсь под ними від цого пронизливого дощу. ллє уже цілісінький день, не вщухає ані на мить, куйовдить останні листочки, рові їхні із дерев й кидає под коги перехожим. вітер. січе безжально обличчя й аж обпікає руки. кутаюся у плащ, нахиляю голову та біжу додому. гарячий чай. крісло. ковдра. приємне тепло по тілу. дихаю на змерзлі долоні і грію їхні про чашку. хочу вигнати із собі залишки осені, стрибаю, щоб розігріти притулок, нарешті втомлююсь й аби завмираю. сі в крісло, натягую по самісінькі вуха пухову ковдру засинаю. за вікном сонце, золото, золото трав, золото дерев. павутиння. мільйони ниточок павутиння. і люди. лежати й бачать чудернацькі сни, схожі на мой.