Твір "якби у мене були крила, тоді я "

Як би у мене були крила я давно б полетіла далеко від справ злітала на хмари й проїхалась на них по всьому небу.побачила б зблизька схід та захід.яка всі мріють про крила.як прекрасно побачити як  рожеві  хмари тонуть в морі або як сонце лягає спати.покриваючи небо червоною ковдрою.я так мрію про

ліричний герой вірша горить бажанням перетворити світ. він уявляє собі, що все буде раціонально, з користю: зорі — дітям, барви -— гарній дівчині, щоб її покохав хлопець. герой сповнений радості життя, яку дає природа — гамірливий ярмарок, і напівіронічно, напівжартівливо скаржиться, що в ній немає ладу, якого б йому хотілося.

 

  виявляється, що подібне "бажання" м. семенко може здійснити сам і не знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. перевертання світу, здійснене ліричним героєм поезії м. семенка, виглядає дещо дивним. він стягує місяця й дає йому "березової каші", роздає дітям зірки замість іграшок, а служниці маші дарує весняні берези, щоб її покохав петька. михайло семенко любить постійні зміни, постійну динаміку. його не влаштовує навіть сама природа, він називає її "" і прагне, щоб її "чорти вхопили", адже його "бажання" неможливо виконати.

Укожного міста по своему чудова мова,це я к для матері,своя дитина най-найдорожча.але все ж таки,українська мова наймелозвучніша,найгарніша! саме коли наші бабусі та дідусі були малі,поважали нашу мову,але зараз вона нікому майже не потрі всі розмовляють на російській,хоча живуть на україні,але чому,чому ми так слабо відносимося до нашої рідної мови,адже саме ціею мовою нам співала мати колискові,адже саме ця мова звучала з вуст великих козаків,рятувавших нашу землю від загарбників. так чому нам не почати знову розмовляти нашою рідною тож давайте не забувати про неї,адже вона така співуча та солов`їна !