Як розуміти вислів земля годувальниця розповідь

Вкратком  земля нас кормит ( мы что то садим) земля нас одевает( ведь все ткани сделаны из растений)

Війна — страшне слово. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, а також на долю дітей, жінок, старих, що залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду та холоду. Але часто ми сприймаємо ті події тільки під одним кутом — очима наших співвітчизників, забуваючи, що по той, "інший", бік знаходилися також чуйні, добрі, працьовиті люди. Вони також були жертвами амбіцій політиків, що змагалися між собою за перерозподіл світу.

В оповіданні Любові Пономаренко "Гер переможений" йдеться про те, як після Великої Вітчизняної війни група полонених німців відбудовує українське містечко. Місцеві жителі не мають ненависті до цих нещасних, їм скоріше жаль їх, тому вони намагаються до полоненим: дають їм їжу, старий одяг. Тільки діти подекуди виявляють вороже ставлення до чужинців. Незважаючи на це, німці люблять місцевих дітлахів, бачачи в них своїх малюків, що залишилися на далекій батьківщині. Особливо виділяється з групи полонених брудний хворий на сухоти німець Фрідріх. Він намагається розважити жорстоких дітей, пестить їх, співає їм пісні, робить прикраси з цеглин. Так, він переможений, але він — живий, він не втратив снаги до життя, уміння бачити красу в дрібницях. Думаю, що хворий німець жив надією, що колись повернеться додому, обійме та поцілує власних дітей. На жаль, цьому не дано було виповнитися. Коли туга за батьківщиною стає нестерпною, а хвороба виснажує, Фрідріх кінчає життя самогубством. Через багато років у стіні будинку, який зводили полонені, знаходять рукавицю з фотокарткою, із якої дивляться дві дівчинки, доньки Фрідріха, і немов запитують: "Ви не знаєте, де наш тато?"

Мені здається, що письменниця хотіла викликати співчуття до нещасних полонених, показати, що будь-яка людина заслуговує на повагу, тим більше, якщо вона добра й чуйна. Оповідання показує, що не можна поділяти людей на "своїх" і "ворогів", бо насправді є люди добрі й злі; щирі, здатні на любов, та інші — які уміють лише вбивати, зневажати та руйнувати. Перші заслуговують на повагу, другі — на презирство.

Вельмишановний великий княже ярославе!   звертаюсь до тебе з далекого xx століття. я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не київська русь, а україна. прочитала недавно п'єсу івана кочерги «ярослав мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. іван кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.  тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. мені у серце запали такі твої слова:   да буде мир! і богом я клянусь,  що кожного вразить моя сокира,  хто київ наш і русь,  хто осквернить насильством справу миру.  зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. для тебе, великий княже, « житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє». о, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. у важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. за честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. ти наш батько. ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради батьківщини, як ти нам заповів: «і, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину русь! » ми побачили, що «береться мудрі із шукань і помилок гірких».  навколо тебе були люди добрі і злі. учений монах сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. молодь він виховував на ученні христа: «тільки бог царів і царства судить. лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди». пригадуєш, як ти казав?   і  добрій книзі більше я радію,  ніж золоту в коморі.  мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. образ микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, у розмові з сильвестром микита каже:   з пергаменту недовго зчистить ваду,  лиш з совісті не зчистити її.  спочатку микита ненавидів тебе, ярославе, за смерть свого батька. але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. із ворога микита став твоїм вірним помічником і другом.  ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. і ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках історичних романів