Твір "любов торжествує навіть на війні"за романом "україна в огні"

Свій геніальній твір – кіноповість «україна в огні» олександр довженко створив у 1943 році. письменник на власні очі бачив усе, про що писав: бачив, як палали хати і гіркі сльози на очах у молодиць, що лишалися вдовами. у своєму творі він описав страждання народу і формування його волі до перемоги. але не тільки історичну цінність має кіноповість. романтична історія про кохання, що почалося на початку війны – одна із сюжетних ліній твору. молода олеся не хотіла дістатися німцям і попросила одного з танкістів провести з нею ніч. «якийсь хвилюючий сором все ж таки сковував і не покидав його, а її неначе ні. вона і соромилась, і ні вона сповняла свій, одній лиш їй начертаний закон». саме так почували себе герої, але наступні дії дівчини «розтопили лід». вона приклала руку хлопця до свого серця і цей жест об’єднав їх. вранці вони мусили розпрощатися, але олеся була щасливою і казала, що спробує у майбутньому знайти василя, а він обіцяв їй вернутися. їхне кохання почалося з прохання і зберігалося протягом всього твору. поранений і непритомний василь марив дівчиною, що напоїла його водою з відра і запросила до хати. навіть роки розлуки не стерли з його почерствілого у боях серця ніжної любові до тендітної олесі. сама ж дочка лавіна запорожця пережила також багато і рідше згадувала свого першого хлопця, намагаючись вижити у палаючому світі. вона посивіла, очерствіла и постаріла, але все ж таки повернулася на місце, де колись була її домівка. там же, у спаленій тополівці вона знову зустріла танкіста василя. вони обидва змінилися, але їх любов такою і лишилася. чому? адже любов сильніша, ніж усе інше. вона торжествує навіть на війні, що і сказав олександр довженко. 

Любовь! Это чувство дано человеку в награду. Не каждый в силе понять и принять его. Иногда любовь ходит рядом с чело­веком, но не все могут увидеть или разглядеть ее. На­пример было утверждение,что : «Человек не может любить два раза в жиз­ни, возможна только одна любовь, глубокая и безбрежная, как море..»

Я считаю, что любовь, сильная и настоящая, дается человеку лишь однажды, потерять ее очень легко, а вот найти — сложнее.

Не быть любимым — это не значит не любить. Бунин, на­пример, считал: «Всякая любовь — великое счастье, даже если она не разделена». Любить — это уже счастье и радость. Оно дает надежду и стимул в жизни человеку обрести что — то новое для себя и даже найти выход из сложной ситуации. Любовь — это прекрасно. Если она не разделена, то не стоит отчаиваться, ведь это всего лишь неудача, а любимый человек еще сможет понять, как много он теряет, а может и нет. Зна­чит, ошибки нужно искать не в нем, а в себе, в своих чувствах, которые, возможно, уже погасли.

Я считаю, что самое страшное для человека, для его внут­реннего состояния и состояния души — не любить. Любовь де­лает человека счастливым, а если он не любит, значит,он не­счастлив.

Я считаю, что без любви невозможно прожить в жизни. Она становится блеклой, бесцветной, скучной. Немыслимо предста­вить людей, безразличных

«Не любит тот, кто не любит всегда», — сказал Аристотель, и он действительно был прав. Не полюбив ни разу в жизни, че­ловек так и не сможет понять, что он пропустил в своей жизни самое интересное.

Я считаю, что если человек не любит, значит, он не живет.

Мне хотелось бы верить, что каждый человек найдет в жиз­ни свою половину, любимого человека, того, кому будет прият­но говорить теплые слова.

Объяснение:

надеюсь я

Терентій Гаврилович — мільйонер, і хоча він "з мужиків", проте володіє кількома економіями, неозорими степами, на нього працює цілий штат управителів. Яким же шляхом збагатився Пузир? Шляхом гноблення простих людей, нечесних антигуманних махінацій, бо у погоні за наживою головний персонаж п'єси "Хазяїн" не гребує жодними засобами: годує робітників хлібом, замішаним на полові, намагається заплатити їм якнайменше, скуповує за безцінь овець у збіднілих селян, дає згоду на незаконні оборудки. І все це заради того, щоб "урвати" ласий шматок, яким для Пузиря є гроші й землі.

Задовольняючи свою жадобу збагачення, Терентій Гаврилович забуває про розвиток у собі позитивних душевних якостей, для нього порожнім звуком є такі слова як "освіта", "культура", "духовність".

Объяснение: