Тореадори з васюківки про що розповідається

Учудесній повісті - казці тореадори з васюківки розповідається про двох чудових і кмітливих хлопців,що вигадують цікаві й захоплюючі

1. де  росла  тополя? а) неподалік  від  річки.б) край  дороги  біля  поля.в) на греблі.

2. поле,  широке,  зелене,  порівнюється  з: а) морем; б) океаном; в) килимом.

3. тополю  у  творі  названо: а) тонкою  і  гнучкою; б) молодою  і  квітучою; в) чорнявою  і  красивою.

4. до  кого  поет  звертається  у  своєму  творі? а) дівчат-молодиць.б) хлопців-козаків.в) всього  українського  народу.

5. дівчина  зустрічалась  з  козаком: а) біля  криниці; б) на  узбережжі  озера; в) під  вербою.

6. яка  пташка  виспівувала,  „поки  вийде  чорноброва  з  хати”? а) жайворонок.б) ластівка.в) соловейко.

7. який  художній  прийом  застосував  т.шевченко  у  рядку  з  твору: „а  серденько  мліло”? а) метафору.б) епітет.в) контраст.

8. скільки  років  чекала  дівчина  свого  козака? а) 2.б) 6.в) 3.

9. щоб  припинити  страждання  своєї  донька  мати  вирішує  її: а) засватати  за  старого,  багатого; б) розвеселити  співами; в) віддати  за  сільського  коваля.

10. який  народний  обряд  згадується  у  творі? а) колядування.б) сватання.в) щедрування.

11. із  запитанням  „скажи  мені  щиру  правду – де  милий  серденько? ”  дівчина  звертається  до: а) матері; б) бабусі-ворожки; в) тополі.

12. ,  дівчина  подумує: а) утопитися; б) переїхати  в  інше  село; в) вирушити  на  пошуки  свого  коханого.

«анна кареніна» цитатна характеристика опис анни кареніной: «блестящие, казавшиеся темными от густых ресниц, серые глаза дружелюбно, внимательно остановились на его лице, как будто она признавала его, и тотчас же перенеслись на подходившую толпу, как бы ища кого-то. в этом коротком взгляде вронский успел заметить сдержанную оживлённость, которая играла в её лице и порхала между её блестящими глазами и чуть заметной улыбкой, изгибавшею её румяные губы» анна о любові до вронського: «… я как голодный человек, которому дали есть. может быть, ему холодно, и платье разорвано, и стыдно ему, но он не несчастлив. я несчастлива? нет, вот моё счастье…» анна про себе та чоловіка: «я дурная женщина, я погибшая женщина,…. – но я не люблю лгать, я не переношу лжи, а его (мужа) пища – это ложь. он все знает, все видит; что же он чувствует….у бей он меня, убей он вронского, я бы уважала его. но нет, ему нужны только ложь и приличие» анна про сина: «она вспомнила ту, отчасти искреннюю….роль матери, живущей для сына, которую она взяла на себя в последние годы….в ней есть держава, независимая от положения в которое она станет к мужу и вронскому. эта держава – был сын….она не может покинуть сына.» анна про себе: «я ничего не хочу доказывать, я просто хочу жить; никому не делать зла, кроме себя…» «туда! — говорила она себе, глядя в тень вагона, на смешанный с углем песок….. – туда, на самую середину, и я накажу его и избавлюсь от всех и от себя». кіті про анну: «…анна была совершенно проста и ничего не скрывала, но что в ней был другой какой-то, высший мир недоступных для неё интересов, сложных и поэтических» каренін про анну: «без чести, без сердца, без религии, испорченная женщина! это я всегда знал и видел, хотя и старался, жалея её, обманывать себя……. виноват не я, но она. но мне нет дела до неё. она не существует для меня…» бетсі про анну: «в меня кинут камень, я знаю,… но я приеду к анне; да я непременно приеду».