Які проблеми показані у повісті кобилянської "земля"

Проблема землі — проблема буття (за повістю ольги кобилянської «земля») головним героєм повісті ольги кобилянської є земля. і це можна зрозуміти вже з назви твору. земля володіє людиною від її народження аж до смерті. вона є найзаповітнішою мрією кожного селянина, вона жорстока і примхлива, вона прекрасна і бажана, вона годує людину і через неї людина може втратити життя. земля була найдорожчим скарбом для селян. «вона підпливла нашою кров'ю і нашим потом. кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угина-лись тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її». ольга кобилянська наділяє землю рисами живої істоти, майстерно зображує її в різні пори року, у різному вигляді: «гарна була земля. у своїх барвах жива й свіжа, шкода лиш, що не говорила». у повісті весь час відчувається присутність землі. вона спостерігає, вона обдаровує, вона вимагає жертв. і покоління селян приносять їй у жертву все: сили, думки, життя і тіло. люди обожнюють її, підко-ряються її безмежній владі, бо люблять і цінують землю понад усе на світі: «ми люди, що знаємо лиш землю! вона чорна та й руки наші почорніли від неї, та проте вона » ця велика любов до землі облагороджує душу селянина, дає йому гордість за свою працю. але селяни не завжди розуміють, що земля стає тією призмою, через яку вони дивляться на світ. чесна і працьовита людина без землі була ні-чим. михайло довго не міг сказати батькам про своє кохання до анни, бо ця вродлива, чесна та працьовита дівчина була лише бідною най-мичкою, яка і грудочки своєї землі не мала. а неприємний тодорика жемчук, якого недолюблювали на селі, вважався гарною парою, бо був єдиним сином і спадкоємцем заможного ґазди. коли докія чоп'як видавала за нього свою дочку, то серце її краялося від болю, але одна думка заспокоювала її: «до того в нього » отже, як бачимо, особисте щастя селян також залежало від землі. через землю сталася і трагедія в родині федорчуків. батько попере-див саву, що залишить його без землі, якщо той не кине своєї коханої рахіри. сава ж хоче отримати і землю, і рахіру. і тому він приймає страшне рішення — вбити брата, щоб залишитися єдиним сином і ус-падкувати все. ховаючи сина, івоніка звертається до землі: «бери його, бери і спряч. праця і кров моя пішли в тебе, а тепер бери ж і його! йому легка, царице ти наша, пером йому будь! » анна, що втра-тила свого коханого, а пізніше — його дітей, мріє відірвати свого сина від землі. «з нього будуть люди, як покине землю», — вважає анна, бо «вона не кождого щастям наділяє». ольга кобилянська не єдина в українській літературі зверталася до теми влади землі над людиною. можна згадати твір м. коцюбинського «fata morgana», л. мартовича «за межу», в. стефаника «межа» та ба-гато інших. але письменниця наповнила свою розповідь таким болем, що читаючи повість, спостерігаючи за трагічним життям героїв, не можна втримати сліз.

Рідний дім — це фортеця людини, її оберіг. добре, коли в цьому домі затишно, привітно, коли чекають рідні, найдорожчі люди. здається, що якийсь добрий гном чи домовичок оберігають лад і спокій у домі. а може. ці старий буфет, прабабусина шафа чи ще щось із старих меблів? вони бачили багато, пам'ятають увесь рід, що тут жив, і бережуть цю пам'ять. фантастична й зворушлива картина, яку змалювала письменниця, містить у собі глибокий смисл: тільки любов до людей, пошана до старшого покоління можуть жити в мирі та злагоді.

"наталка полтавка" — "світла незаймана квітка народної поезії". написана п'єса майже 180 років тому, але й досі чарує нас своєю красою. максим рильський сказав, що "таємниця живучості "наталки полтавки" в глибокій сердечності, у немеркнучім і чистім, як день, сяєві життєвої правди".і я відчула цю сердечність і чистоту, сяйво людської душі, відданість великому коханню в образі наталки. це моя улюблена героїня п'єси.наталка — проста українська дівчина. всі характеризують її як добру, розумну, дотепну. "золото — не ді" " трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить", — так сказав про наталку сільській виборний. у селі всі матері ставлять своїм дочкам за взірець наталку.про себе наталка співає: не багата я і проста, но чесного роду,не стижуся прясти, шити і носити воду.мені наталка своєю глибокою вірністю у коханні. чотири роки не має вона від милого жодної звісточки, але продовжує його кохати, чекати. чотири роки жде не діждеться вона повернення свого милого петра: петре! петре! де ти тебе любила і тепер ж до мого наталки постійно сватаються і волосний писар, і дяк, і підканцелярист, і "многії другії". але вона "многим женихам піднесла печеного гарбуза". мати горпина терпилиха не схвалює цього. щастя мати і дочка розуміють по-різному. терпилиха не спроможна терпіти злиднів, на її думку, краще вмерти, ніж жити в бідності.сватався до наталки і багатий возний. розумна, з почуттям власної гідності, наталка відповідає: гріх вам над бідною дівкою глумитися! моє багатство єсть моє добре ім'я.наталка хоче жити за велінням серця: "серце не вважає, — співає вона, — кого раз полюбить, з тим і помирає".мати постійно плаче, дорікає наталці. і наталка задля спокою матері вирішила подати возному рушники. вона і досі любить петра, але каже ненці: "я покорюся вашій волі, перенесу своє горе, для спокою матері треба все перенести". як треба було шанувати свою матір, щоб піти на таке. це драма серця полтавки. наталка розуміє, що це не принесе їй щастя, тому що коли бідна дівчина стане дружиною багатого, то "така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою".для наталки сім'я — це єднання двох сердець: "жити люб'язно і дружно, бути вірними до смерті і один одному".наталку полтавку покохав чесний, працьовитий, безкорисливий, здатний на самопожертву заради іншої людини петро. смілива, рішуча дівчина каже: "не треба лиш грошей твоїх. вони мені не . но бідою нашою не потішаться вороги наші і моїй жизні конець "возний зрозумів, яке сильне, палке почуття у петра з наталкою і він відступився: "я одказуюсь од наталки і уступаю петру во вічноє і потомственное владініє з тим, щоб зробив її благополучною". з'єдналися два люблячих серця. терпилиха благословила молодят на подружнє життя. одна з виконавиць ролі наталки сказала: "наталка котляревського — це гімн великому коханню, цей образ буде приваблювати ше не одне покоління " я згодна з цим висловом. наталка приваблює нас духовною красою, щирістю, пісенністю, вмінням любити, бути вірною своїм почуттям.