Краса вірності в коханні за повістю м.коцюбинського "дорогою ціною"

Вона полягає у тому що соломія так кохала остапа що готовабула заради нього на все.вона пішла за ним коли той подався втікати, образіла волосся щоб їх не знайшли.кохання соломії до остапа було безмежним.

ле́ся украї́нка  (справжнє ім'я  лари́са петрі́вна ко́сач-кві́тка;   13  (25) лютого  1871,  звягель[3]  —  19  липня  (1 серпня)  1913,  сурамі)  — українська  письменниця, перекладач, культурний діяч.

писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.

відома завдяки своїм збіркам поезій  «на крилах пісень»  (1893), «думи і мрії» (1899), «відгуки» (1902), поем  «давня казка»  (1893), «одно слово» (1903), драм  «бояриня»  (1913), «кассандра» (1903—1907), «в катакомбах» (1905),  «лісова пісня»  (1911) та ін.

На мою думку слова лесі українки: " щоб не плакать,я сміялась" мовжна вважати її девізом. у її житті було багато випробувань і скрутних моментів,а найгірше з них це її хвороба,яка не давала їй спокійно жити. їй було неймовірно тяжко.вона мужньо боролася з хворобою,не падала духом,намагалася поринути у написання віршів, щоб приглушити біль.  вона жила і продовжувала працювати не зважаючи на свою хворобу.леся не здавалася і прожила життя,хоча і коротке,але все таки вона його прожила. і подарувала нам чудові вірші.леся прожила гідне життя по якому йшла з дефісом : " щоб не плакать,я сміялась"