Тараса Шевченка вважають : А)Зачинателем нової української літератури Б)Основоположником нової української літератури В)Автором першого історичного роману в українській літературі Г) Новатором у жанрі комедії Д)"українським Езопом, українським Горацієм..."

Тараса Шевченка вважають :

Б)Основоположником нової української літератури

Зачинателем нової української літератури  вважають І. П. Котляревського.

Автором першого історичного роману в українській літературі є П.Куліш.

Новатором у жанрі комедії був І.Карпенко-Карий.

"Українським Езопом, українським Горацієм..." називали Г. Сковороду.

Найдорожчий у світі людина - це, звичайно , мама. Адже мама завжди ніжна до своєї дитини , завжди уважна . Хто знає , скільки болю і любові може вмістити в себе материнське серце ! Адже коли хворіє дитина , мама завжди і співчуває , і лікує , і навіть хворіє разом з ним. А коли діти виростають , то всі їх болі дорослого життя мати ділить з ними.
Матері супроводжують нас усе своє життя. І навіть на порозі смерті турбується не про себе - про нас , її дітей . Сила материнської любові перемагає будь-яку відстань . І де б ми не були , їх занепокоєння , їх молитви зберігають нас від життєвих негараздів.
Мама - саме та людина, яка своїм прикладом вчить ніжності і вірності , любові до ближнього.
Дівчинка переймає від матері все , навіть маленькі звички. А хлопчик вчиться у неї тим правилам , які згодом стануть його життєвим кредо: поважати старших , не ображати слабших , вчитися тому особливому відношенню до жінки , яке пронесе через усе життя. Кажуть , що навіть дружин собі такі хлопчики вибирають дуже схожих на своїх мам.Скільки матерів проводжало сина чи доньки в дорогу , в далеку дорогу , без надії побачити коли-небудь , але завжди очікували на порозі . Материнське житло - це будинок , де ми завжди бажані гості .Мама може пробачити все , навіть коли закон і люди пробачити не можуть. І в цьому теж велика сила материнської любові.Для матері її дитина - найкращий у світі. Так говорить народна мудрість. І це справедливо. Адже тільки мама може побачити свою дитину таким, яким він повинен і міг би бути . І ми , діти , ніколи не повинні забувати своїх матерів. Мами наші заслуговують постійної уваги і розуміння , а не тільки листівки та квіти у свята. Ми повинні берегти наших мам. Адже коли їх не стане , хто буде оберігати нас?
варіант 2
Мама . Згадайте , коли ви бачили рідну неньку без роботи? Я свою - ніколи. Жодної хвилини , не відаючи відпочинку , мамині руки знаходять роботу. То вона щось вишиває , то готує тісто для пирога чи хліба , то щось пере або просто поправляє на столі скатертину.Мамині руки завжди пахнуть чимось . Свежевистіранного і щойно випрасуваною білизною , або пшеничним борошном і гарячим хлібом , або кропом з петрушкою і терпкою бадиллям огірків , яблуками , а то просто осіннім полем , або снігом , чи першими весняними бруньками.Мамині очі. Вони , постійно освітлені зсередини м'яким живим сяйвом , наче видиме вираження її душі. Це погляд самої щирості , самого добра. Здатність робити добро , вловлювати красу рідної землі дано далеко не всім людям . Але мені здається , що моїй мамі ця риса характеру властива.« Дурний і радість поверне в горі , розумний і в горі втішиться » , - чув я від неї багато разів.Її обличчя , як соняшник до сонця , завжди повернене до радості , до діяння добра. І я сам також ще з дитинства жадібно вловлював красу навколишнього світу. Як радіємо всі ми , коли після довгої , важкої зими приходить весна! Кожен її крок - як перемога. « Багато людей живуть заздрістю , вигодою , злом , - казала нам в дитинстві мама. - Чи не радіють ні весні, ні пташиному гомону . І тому очі в них каламутні , тухлі . Вони як сліпці , а зі сліпого що можна взяти ? »Мама моя вчила мене з дитинства поважати людей , тому що від того , як ти ставишся до оточуючих , залежить і їхнє ставлення до тебе . Вона навчила працювати так , щоб приносити радість собі та іншим . Вона навчила мене доброті , людяності , чуйності .Мамин власний приклад теж багато значить для дитини. І я , дивлячись на маму , яка завжди в роботі , навчився не витрачати даремно свій час , а творити якісь , нехай і маленькі , але добрі справи : допомагати мамі , захищати молодших , поважати старших .Я вдячний своїй мамі , бо все добро , що я маю , - від неї .Вы ведь любите свою маму? Конечно, любите. Потому что она Ваша мама, дала Вам жизнь, заботится о Вас. Дальше - всё хорошее из Вашей жизни. Пиши про то что било с вами ! 

Цитати до образу Роксоляни(10 і 11 розділи)

Цитати до 10 розділу:

1."Його любка, очевидно, ждала на нього стоячи. Але була се рішучо вже не та сама дівчина, з котрою недавно говорив. Так основно змінилася…"
2."Першим, дуже сильним, його вражінням був її поклін – рівний, спокійний і поважний. Так здоровила тільки одна особа, яку досі знав: його молода ще мати, яку султан дуже шанував. Мимохіть порівняв їх знов у душі. І знов здавалося йому, що вона має в собі щось подібне до його матері."
3."Другим сильним вражінням був одяг Ель Хуррем. Се вже не був сірий одяг невольниці, який заслонює красу тіла. Через тонкі і як сніг білі мусліни перебивало її рожеве молоде тіло, дискретно заслонене і гарне, як весняна земля, що родить пахучі квіти. Накинений на рамена плащ з темних фарарів, підшитий дорогим адамашком, спадав аж до маленьких стіп, обутих у мешти з біленького шовку. На грудях мала чудовий нашийник з біло-матових перлів, а на золотистім волоссі біло-шовковий турбан на турецький лад. На нім пишався горючий камінь. Виглядала в тім одязі як правдива султанка…"
4."Але найбільше вражіння робила вона сама: її великі спокійні очі, й маєстатично-спокійне обличчя, і ціла постава. Щось тепле й дуже живе било з її на око спокійного обличчя. З очей видніла якась думка, що так оживляла її личко, як горючий камінь оживляв її турецький турбан."
5."Вона весь час мала скромно спущені очі. Не оглядала його, бо не потребувала: інстинктом жінки чула, що діється в нім. Спокійно ждала, що скаже."
6."Так, вона дійсно виглядала як ніжно-рожеве сонце, раннім ранком оточене білою імлою небесних муслінів."
7."молода Хуррем приязніше відповідала на поклони слуг і невольниць, ніж на привіти його жінок."
8.Дбайлива,розумна:"Ти маєш всесторонньо гарну душу, моя дорога, – сказав Сулейман. – Будуй дальше! Тобі варто віддати скарбницю, бо думаєш про обов’язки султана."
9.Доброта:"Ти маєш не тільки великий розум, але й дуже добре серце, що не забуваєш людей з країни, з котрої походиш"
10.Впевненість у собі,сміливість:"Нараз видалося йому, що десь уже бачив такий хід. Думка його пошукала в споминах і – знайшла. Так… Подібний хід бачив він у самиці королівського тигра, що ходила по великій клітці в Арслянхане. Ходила, як благородна королева, хоч була в неволі."
11.Сором'язливість:"В дівочій гордості не залежало їй на тім, чи він возьме її за жінку, чи ні. Боялася лишень того, чи не занадто нахабно домагалася від нього… Не могла скінчити думки. Так їй зробилося соромно. Прийшла їй на думку мати. Як же вона видивилася б на кожду дівчину, котра від мужчини домагалася б майна! І то в першій розмові!.. Господи!.."
12.Гордість:"Адже я ще не зустрічав такої гордої дівчини ні жінки. Ніколи!"
13.Благородність:"Ти дуже благородна, Ель Хуррем!"
14."Почала бігти парком дрібними ніжками, оглядаючись на нього, як молода вивірка-білка."
15.Хитрість:"Мій б дуже простий. Ти чи твій далекий предок прирік, що не допустите жінок на святу гору Афонську. Але я можу поїхати переодягнена за хлопчика, як твій отрок…"

Цитати до 11 розілу:
 
1."Відчула самотність у товпі мусульман і незнакомих монахів. Зразу зробилося їй так лячно, якби була сама в якійсь пустині. Змовила молитву щиро-щиро. І спокій увійшов у її душу. А потому стало їй так ясно і легко на душі, як у ріднім домі. І здавалося їй, що кождий дуб і кождий бук, кожда тверда частинка і кожда квітка Святої Гори – се її рідня."
2."Вже не чулася самотня. Не відчувала ніякого тягару. Уявляла собі Матінку Господню Воротарницю в Тверській іконі на Святім Афоні. Не лякалася її так само, як діти паломників не боялися султана, перед яким дрижали їх батьки."
3."Тепла струя перейшла їй від серця до мозку і очей. І здавалося їй, що ясний кришталь думки, який уродився в ній, зачинає розгріватися й виглядає, як горючий камінь, про який пророкувала їй циганка, що буде мати його у волоссю. Вже мала його – в голові…"
4."По тім, що монах назвав відступника «отче Іване», зміркувала, що тут не знають про його відступство. Але не хотіла його зраджувати. Розуміла, що тоді і він міг би видати її тайну, що вона не отрок султана, але його любка."
5."Відчула якийсь дивний біль, що там унизу мучаться товаришки її недолі. Той біль був змішаний з розкішною радістю, що вона не там, між ними…"
6."З Настунею діялося щось надзвичайне під впливом дивної тиші й оповзань. Здавалося їй, що тутешні монахи люде не з сего світа. Якийсь внутрішній розрух опанував її душу, мов орану весною земельку, в яку має западати насіння."
7."Хоч Настя втомлена була дорогою, але не могла заснути в своїй келії. Місяць заливав її кімнату таким сильним світлом, що було в ній ясно, мов удень. Дусилася в тій малій келії і чулася дуже самотна, мов осиротіла."
8."«…Я бідна дівчина з далекої країни, без дому і без роду між людьми чужими, одна-одинока як билина в полі! Мене вирвали з дому й загнали в світ далекий..."
9."Султан запримітив у Настуні якусь зміну. Була ще погідніша, як звичайно. Така дуже погідна, як осінь, що дає солодкі овочі."