Написати текст рання весна будь ласочка

Твір на тему "рання весна"довго тягнеться зима. усім навколо вже так набридли холод, ожеледиця, непривабливий затоптаний сніг. усі нетерпляче чекають весни.і вона зазвичай приходить поволі. так, що ми не відразу відчуваємо її прихід. наприкінці лютого стоїть незрозуміла погода. надворі ані морозно, ані тепло. тумани збираються над землею, сніг розм’якає та починає непомітно сповзати з пагорбків.дехто не полюбляє ранньої весни. особливо у містах. на початку весни йдуть дрібні дощі. сирість проникає усюди. сніг сіріє, осідає та оголює непривабливе сміття на вулицях: банки, недопалки, обгортки, лушпайки… пройти по вулиці раптом стає ще складніше, ніж зимою: навкруги течуть справжні річки. «скільки можна місити грязюку ногами! і вже сухих чобіт не залишилось! на вулицю виходити не хочеться», - бідкаюся я разом з усіма.потім, одного ранку, я і збираюся іти до школи. і розумію – щось змінилось. сніг кудись зник, чорна земля парує, ві повітрю зайву вологу. вперше звертаю увагу на те, що сонце встає тепер набагато раніше. взимку це якось не відчувалося. і воно ще навіть гріє! взагалі, день став набагато довшим, ніж у лютому.дихається теж якось по-новому: свіжо та легко. хочеться від радощів підстрибнути до стелі, потім енергійно переробити купу справ та бігти розважатися, веселитися, подорожувати… це і є прихід весни.за ранньою весною, я думаю, краще спостерігати за містом. тобто на природі - у лісі або полі. тут краще видно перші ознаки весни. у тиші відразу чути, як жваво цвірінькають пташки та радіють теплу та сонечку. виявляється, і бруньки на деревах та кущах  вже встигли налитися новим життям. дивно, адже у місті цього ще не помітно. ще здалеку чутно шум води. шматки криги кружляють у річках та джерелах: вода буйно несеться, вихлюпуючись з берегів. не встигає розтаяти сніг, як на мокрій землі, випереджаючи свіжу зелену травичку, розквітають маленькі чудеса: проліски, крокуси, дзвіночки…

Сім'я-це найдорожче та найгововніше в житті.адже народжуємося та зростаємо ми в сім'ї.сім'я це не тільки мама чи тато,бо в когось  немає мами,а в когось тата.та все ж не варто цуратися таких сімей і вважати їх чимось недостойним. сім'я перше за все це тепло та ласка мами,мужні слова та життеві поради від тата.тож потрібно поважати та шанувати свою сім'ю та батьків,які  зростили та вивели тебе в світ людей.завдяки тому,що є сім'я в світі панує мир та спокій.тому в сім'ї завжди повинні панувати взаємоповага та шана до кожного члена який є у сім'ї.треба любити і шанувати, поважати своїх батьків – не завдавати їм болю і сорому своєю поведінкою.для мене сім'я це безцінний скарб,тому я дуже люблю і пишаюсь своєю сім'єю!

Історія написання «Чому, сказати, й сам не знаю…» Поезія А. Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю…» живе в народі також як пісня під назвою «Стежина» (музика П. Майбороди). Усі сходяться на тому, що це — перлина української літератури, шедевр поета-патріота. Догорало чисте багаття його життя. Фізичні сили покидали Малишка, а розум, поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова. «Стежина» створена 8 лютого 1970 року — за вісім днів до кончини поета. Це останній відомий твір Андрія Малишка, його лебедина пісня.

аУ великому місті на Івана Силу – парубійка з гірського села – чекає багато карколомних пригод, випробувань і небезпек, а ще – зустрічі з вірними друзями та, звичайно, справжнє кохання. Незвичайна сила, працьовитість і добре серце ведуть його від перемоги до перемоги: від вантажника на вокзалі – до чемпіона республіки, від циркового силача у цирку пані Бухенбах – до найдужчої людини світу." Це весела, захоплююча, сповнена пригод розповідь про хлопця із закарпатського села Білки, який, завдяки надзвичайній фізичній силі, а також силі духу і доброті, здобув собі славу найсильнішої людини світу, перемагав найвидатніших богатирів, разом із мандрівним цирком побував у багатьох країнах світу. Розповідь базується на реальній біографії українського силача Івана Фірцака, ім’я якого повертається з небуття. Одним зі сучасних натхненників цієї історії для юних читачів є Василь Вірастюк, тому в книжці ви знайдете його передмову. Пригодницька повість відомого дитячого письменника Олександра Гавроша розповідає про яскраві пригоди перевершеного гірського силача Івана Сили. Прототипом головного героя повісті став легендарний закарпатський богатир Іван Фірцак, який виборов звання чемпіона Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту і об’їздив півсвіту, виступаючи в цирку, де здобув чимало яскравих перемог. 2013 року на основі цієї повісті було знято перший в третьому тисячолітті український дитячий фільм «ІВАН СИЛА». «Іван Сила» – це кіноісторія про циркового атлета Івана Фірцака, що заснована на реальних подіях. Прототип героя жив на початку ХХ століття, був вихідцем із Закарпаття на всю Європу. В очікуванні диска з фільмом та спеціальним додатком від письменника, ми розпитали Олександра Гавроша про враження від зйомок та фільму, а також про подальше книжкове життя історії про Івана Силу/ У 2013-му в український прокат вийшов фільм режисера Віктора Андрієнка«Іван Сила», знятий за повістю Олександра Гавроша«Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу».