Оберіть фразеологізм, який означає " втомився"" а)і вухом не вести б)умиватися сльозами в)не чути ні рук ні ніг г)ні живий ні мертвий д)накивати п"ятами термі!

В)не чути ні рук ні ніг==========================================

що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися людиною? одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: "що потрібно? нічого! я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. а з великої букви чи з малої — неважливо. яка різниця? " відповімо: різниця дуже велика. пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на землі, але вони не можуть називатися людьми. від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, і навіть не розвинений інтелект. нас відрізняє людяність.

для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добрими, чесними, справедливими. однак головне — любов до ближнього свого. всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна , потрібне співчуття. хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? і саме від вас сподіваються отримати необхідну ? подумайте, перш ніж відвертатися: ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! так чому ж багато хто з нас забуває про це?

розпові, що іноді, коли на кішку собаки, інші кішки починають захищати її, у бій з суперником, набагато сильнішим від них. слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лишатися байдужими до нещасть своїх близьких? однак не всі, далеко не всі. знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання "людина". це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. не обов'язково шукати приклади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирнутися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім'я людяності тут, поруч з нами. так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині й назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить нас людьми, — людяності. тоді не виникатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети. і звучатимуть у душах людей слова василя симоненка:

ти знаєш, що ти — людина?

ти знаєш про це, чи ні?

усмішка твоя — єдина.

мука твоя — єдина,

очі твої — одні.

Драконячі закони», на жаль, панують саме в князівстві люботин, де, власне, й відбувається дія твору. за традицією, лицар повинен знищити дракона, тому князь скликає воїнів звідусіль, аби вони, зібравшись докупи, убили хижака. найсміливіший же стане чоловіком прекрасної князівни настуні. побачивши, що дракон не має наміру битися, бо не хоче завдати комусь шкоди, підступний князь вигадує інший спосіб досягти мети: він вирішує потоваришувати із драконом і змусити його чинити так, як цього хоче володар. його наміри здійснюються. грицько вважає князя своїм другом, заради якого він здатен на самопожертву. дракон погоджується битися з лицарями й загинути від зброї воїна лавріна, аби догодити князеві та «урятувати» майбутнє люботина — своєї батьківщини. наставник і вчитель дракона, старий пустельник казав: «життя володаря не варте й одного рядка поета». але грицько не зважає на ці слова й жертвує собою заради, як йому здавалося, друга — князя, заради князівни настуні, у яку встиг закохатися. але вбивство дракона не приносить миру та спокою в князівство, а лише пробуджує лихі і це, врешті, розуміє й сам володар. читаючи повість, ми розуміємо, що проблеми, які порушив автор, є гостро актуальними в наш час. адже «драконячі закони», на жаль, панують і в сьогоденні. добрі, чесні, відверті, порядні люди часто потерпають від підступних «володарів життя». у сучасному важко виживати романтикам-поетам, яких долають зухвалі прагматики. а нових «князів» мало цікавлять митці, для них важливими є передусім влада та особистий престиж.