Почему, когда евро и доллар повышаются, это плохо? дурацкий вопрос, но все же))

ось тобі деякі думки на цю тему: скільки разів житті ми чуємо вислів: краса врятує світ. але що таке краса насправді? поглянувши у довідник або словник, ми  навряд знайдемо якесь конкретне визначення,що б повністю передавало суть, яку несе в собі краса.можливо, краса - це якась  характеристика предмета?   на жаль, до краси не можна доторкнутися.вона здається такою невловимою! вона всередині тебе.  та я абсолютно впевнена: красу можна побачити, відчути. це справжнє диво! і я говорю не тільки про зовнішність людини! красавсюди: в небі, в природі, навіть у тих сірих багатоповерхі мені здається, що краса стає все більш непомітною.коли бачиш її щодня - просто перестаєш помічати. і це одна з головних проблем сучасності.  лише згадайте, як митці створювали шедерви, насолоджуючись  красою навколишнього світу. а які вражаючі шедеври літератури створювали леся українка, ліна костенко, тарас шевченко,  іван франко! бути гарним і привабивим - бажання мільйонів. та найбільше це - вимоги сучасного світу. і ця  жага вроди змушує людей робити безглузді речі: худнути, змінювати зачіску, цілодобово сидіти в салоні краси або в спротзалі.будь-яка жертва, аби тілько досягти того бажаного ідеалу! бути в гармонії з собою - ось справжня запорука краси.

твіропис пам’яток історії і культури

пам’ятник кобзареві план і. особливі ознаки харкова. іі. пам’ятник на центральній вулиці. 1. усі алеї ведуть до кобзаря. 2. вдивімося в обличчя великої людини. 3. постаті, знайомі з дитинства. 4. автори пам’ятника виконали своє завдання. ііі. пам’ятник т. г. шевченкові — невід’ємна частина харкова.

найголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітекту ра. у минулому столітті центр харкова уособлював розкіш та інди відуальність, у тридцяті роки нашого століття — простоту і монумен талізм пролетарської епохи. але є у харкова особливі ознаки — місця, які уособлюють його самобутність: держпром, «дзеркальна течія», пам’ятник кобзареві. особливо шанують харків’яни пам’ятник тарасові григоровичу шев ченку. його встановлено в міському парку на вулиці сумській. у минулі роки парк належав університету, він так і називався університетським са дом, а тепер він має ім’я великого кобзаря. пам’ятник розміщенний так вдало, що його видно з кожної алеї. до того ж, шістнадцять фігур, які оточують постать шевченка, розташовані по спіралі навколо центрального пілона. вони краще простежуються з бо кових алей. постать шевченка видно здалеку, вона гігантських розмірів, близько шести метрів, тому перехожі мають змогу вдивитися в обличчя видатно го поета. скульптор так вдало передав риси його зовнішності, що, здаєть ся, можна уявити його вдачу: сміливість, допитливість, рішучість. від усієї постаті віє бунтарством і непримиренністю. усі шістнадцять фігур, розташовані навколо трикутного граніт ного пілона, удвічі меншими за кобзаря, проте теж добре простежуються. особливо мене вражає жінка з немовлям на руках — катерина. оскільки цей пам’ятник я знаю з дитинства, то не уявляю катерину іншою. навіть читаючи твір, я бачу її саме такою, як на па м’ятнику. а далі, герої шевченкових творів — , навіть по вержені (одна постать лежача) вони дужі і вражаючі, бо вони — борці за волю. і козакзапорожець, і миколаївський рекрут, і селяни пока зані закутими, але нескореними. усі інші образи — уособлення більш пізньої доби — доби революцій і пореволюційних перетворень. і лише одна постать може бути уособ ленням усіх часів, це постать дівчини з книгою. хоча в ній добре вга дується епоха років тридцятих, проте я вважаю її сучасною, бо нинішній молоді теж властивий потяг до знань, а харків вважається